Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






У кожному зубчастому колесі (мал. 10.7, в) розрізняють три кола (ділильне, виступів і впадин) і три відповідних діаметри.






Ділильне або початкове коло ділить висоту зуба на дві нерівні частини. Верхню частину зуба називають головкою, а нижню – ніжкою зуба. Висоту головки зуба прийнято позначати ha, висоту ніжки – hf, діаметр кола – d.

Коло виступів – це коло, що обмежує зверху профілі зубів колеса, його діаметр позначають da.

Коло западин проходить по основах впадин зубів, діаметр цього кола по­значають df.

� � � � � � � Мал. 10.7. Схема руху контактної площадки та основні елементи зубчастого колеса.

Відстань між серединами двох сусідніх зубів, виміряна вздовж дуги ділиль­ного кола, називається кроком зубчастого зачеплення. Крок позначають бук­вою Р. Якщо крок, виражений в міліметрах, розділити на число π = 3, 14, то одержимо величину, яку називають модулем.

Модуль виражають в міліметрах і позначають буквою m. Таким чином, модуль

m = P/π = P/3, 14

а крок

P = π m = 3, 14m

Дуга ділильного кола S в межах зуба називається товщиною зуба, дуга S1шириною западини. Як правило, S = S1. Розмір b зуба вздовж лінії, паралельної осі колеса, називається довжиною зуба.

Число зубів зубчастого колеса позначається буквою Z.

У зуборізній справі модуль є дуже важливим показником. Від нього за­лежать усі елементи зуба: висота головки ha = m, висота ніжки hf= 1, 25m, висота всього зуба h = ha + hf = m +1, 25m = 2, 25 m.

Знаючи число зубів Z і модуль m, можна визначити діаметр ділильного кола зубчастого колеса

d = zm,

діаметр кола виступів

da = d + 2h’ = zm + 2m = (z +2)m,

діаметр кола впадин

df = d – 2hf = zm – 2, 4m = (z – 2, 4)m.

Щоб визначити діаметр заготовки для виготовлення зубчастого колеса, до заданого числа зубів додають число два і одержаний результат перемножують на модуль.

Тихохідні зубчасті колеса виготовляють з чавуну або вуглецевої сталі швидкохідні – з легованої сталі. Після нарізання зубів на зуборізних верста­тах зубчасті колеса піддають термічній обробці, щоб збільшити їх міцність і підвищити стійкість проти зношування. Якість поверхонь зубів коліс з вуглецевої сталі підвищують хіміко-термічним способом – цементацією з на­ступним гартуванням. Зуби швидкохідних коліс після термічного оброблення шліфують або притирають. Застосовується також поверхневе гартування струмами високої частоти.

Щоб зачеплення було плавним і безшумним, одне з двох коліс у зубчас­тих парах іноді при невеликих навантаженнях виготовляють з текстоліту, деревинношарового пластика ДСП-Г або капрону. Для полегшення зачеп­лення зубчастих коліс при увімкненні шляхом пересування по валу торці зубів з боку їх ввімкнення заокруглюють.

Черв’ячні передачі дають змогу одержати великі передаточні числа, тому їх застосування доцільне у разі необхідності невеликої частоти обертання веденого вала. Суттєве значення має і те, що черв’ячні передачі займають менше місця, ніж зубчасті.

Черв’ячна передача (див. мал. 10.6, е) складається з черв’яка 1, що насаджу­ється на ведучий вал або виготовляється з ним як одне ціле, і черв’ячного колеса 2, що закріплюється на веденому валі. Черв’як являє собою гвинт з трапецеїдальною різзю. Гвинтові зуби черв’ячних коліс увігнуті по довжині.

За числом зубів розрізняють черв’яки одно-, двозахідні і т.д. Однозахідний черв’як за один оберт повертає колесо на один зуб, двозахідний – на два тощо. Щоб визначити передаточне число u черв’ячної передачі, треба число заходів К черв’яка розділити на число зубів z2 черв’ячного колеса. Якщо, наприклад К = 2, а z2 = 50, то

u = K/z2 = 2/50 = 0, 04.

При частоті обертання черв’яка n = 500 обертів за хвилину для черв’ячного колеса n2 = n1u = 500 • 0, 04 = 20 об/хв.

Недоліком черв’ячних передач є великі втрати потужності, що передаєть­ся, на тертя. Для зменшення втрат черв’яки виготовляють із сталі, їх поверх­ні після гартування шліфують, а ободи черв’ячних коліс, які надівають на стальну маточину, виготовляють з бронзи. При застосуванні таких матеріа­лів тертя зменшується, меншими стають втрати потужності і знос деталей.

Кінематика механізмів. Механізм і машина, ланки механізмів. Кінематичні пари та кінематичні схеми механізмів. Типи кінематичних пар.

Машини та обладнання, що використовуються в промисловос­ті, складаються з агрегатів, механізмів та складальних одиниць. Вони відрізняються за призначенням, розмірами, формою, конструкцією, мате­ріалами.

Машина – це механізм або поєднання агрегатів і механізмів для перетво­рення енергії руху одного виду в інший, а також для перетворення матеріалів та інформації.

Агрегатсукупність механізмів, що забезпечують виконання певних функцій (автомобільний, тракторний двигун, електродвигун, гідропривід).

Механізмсукупність рухомо з’єднаних деталей, що передають, пере­творюють (відтворюють) рух.

Складальна одиницясукупність деталей, що є взаємозамінною складо­вою частиною агрегатів.

Детальвиріб, виготовлений з однорідного матеріалу без застосу­вання складальних операцій. Деталями є як прості вироби, такі як шайба, гайка, гвинт, так і складні: станина, блок двигуна, колінчастий вал, вал турбіни.

Машини щодо характеру робочого процесу поділяються на двигуни, ге­нератори, знаряддя, транспортуючі та керуючі машини.

Двигун – агрегат для перетворення теплової, електричної та іншої енергії в механічну роботу. До них належать двигуни внутрішнього згорання, елек­тродвигуни, газові турбіни, гідромотори, парові машини тощо.

Генераториперетворюють механічну енергію в інший вид енергії. До них належать генератори електричної енергії, компресори та інші.

Знаряддя – машини, що використовують механічну роботу двигунів для виконання технологічних операцій, пов’язаних з обробкою, переробкою різ­них матеріалів, виготовленням виробів, деталей машин. Знаряддями є токар­ні, свердлильні верстати, кувальні молоти, преси, автоматичні лінії.

Транспортуючі машини застосовують для переміщення різних вантажів. Це транспортери, конвеєри, мостові крани, автокрани тощо.

Керуючі машиниавтоматизовані комплекси для керування агрегатами, системами чи сукупністю машин; мають в своєму складі один чи декілька комп’ютерів. Застосовуються для забезпечення найефективніших режимів роботи керованих об’єктів (найвищої продуктивності, найменшої витрати енергії, сировини, найвищої якості виробів тощо).

Механізми, що є складовою частиною машин, утворюються з рухомих ланок, які з’єднуються між собою кінематичними парами і нерухомими опорами.

� � Мал. 9.1. Схема кривошипно-шатунного механізму

Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал