Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Робоча сила як товар. Заробітна плата






 

 

Світова економічна думка називає різні об’єкти купівлі-продажу цього товару, який є єдиним творцем продуктів. Найпоширеніші три точки зору. Згідно з першою, таким об’єктом купівлі-продажу є праця, згідно з другою – робоча сила, згідно з третьою – послуги праці або робочої сили.

Робоча сила – сукупність фізичних, розумових і організаторських властивостей людини, набутих знань і досвіду, які вона застосовує у процесі виробництва споживчих вартостей.

Робоча сила – головний елемент продуктивних сил у будь-якому суспільстві. Товаром вона стає лише за певних суспільних умов, а саме при капіталізму.

Як і будь-який інший товар, робоча сила має дві сторони: споживчу вартість і вартість. Але робоча сила – товар специфічний.

Яки відомо з попередніх лекцій, споживча вартість будь-якого товару полягає в його корисності, в здатності задовольняти ту чи іншу потребу покупця. Робочу силу купує підприємець (капіталіст). Його основною метою (потребою) є отримання додаткової вартості. Отже, робоча сила повинна задовольнити цю потребу.

Таким чином, споживча вартість робочої сили полягає в здатності робітника своєю працею, в процесі її виробничого використання, створювати нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. Жоден товар такої властивості не має. В результаті виникає різниця між новою вартістю, яку робітник створює в процесі виробництва (процесі споживання робочої сили), і вартістю робочої сили, яка виплачується йому в формі заробітної плати (ціни робочої сили). Ця різниця і є додатковою вартістю, до якої так прагне капіталіст і яку він привласнює безоплатно. Тобто можна констатувати: єдиним джерелом додаткової вартості є робоча сила.

Життя людини – необхідна умова існування товару “робоча сила”. Останнє ж (життя людини) залежить від споживання нею необхідних засобів існування (засоби існування, необхідні для задоволення фізичних, соціально-культурних потреб; для утримання сім’ї; кошти на навчання, підвищення кваліфікації і т. д.). Тому вартість робочої сили зводиться до вартості засобів, необхідних для життя робітника й відтворення його робочої сили.

Таким чином, вартість робочої сили дорівнює вартості засобів існування, необхідних для задоволення звичайних у даній країні і вданий період часу фізичних і культурних потреб робітника, для утримання його сім’ї і для навчання. Величина вартості робочої сили вимірюється кількістю часу, необхідного для створення перерахованих життєвих благ.

Грошовим вираженням вартості товару “робоча сила” виступає заробітна плата.

Заробітна плата – це перетворена форма вартості та ціни товару “робоча сила”. Перетворення (уявність) тут полягає в тому, що заробітна плата виступає у формі оплати праці, хоча насправді є формою оплати робочої сили. Якби заробітна плата дорівнювала вартості повного продукту праці, то власник засобів виробництва не зміг би реалізувати свою мету – отримати прибуток. Як організатор виробництва він має право на привласнення додаткової вартості.

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку працівник отримує за свою працю. Реальна заробітна плата – це кількість життєвих благ і послуг, яку робітник може придбати за отримані кошти.

Заробітна плата існує в двох формах: погодинна заробітна плата – визначається тривалістю праці; поштучна заробітна плата – визначається кількістю виробленого продукту.


Основні поняття теми:

ЗАРОБІТНА ПЛАТА – грошове вираження вартості та ціни товару робоча сила. З. П. – це об’єктивно необхідний для відтворення робочої сили та ефективного функціонування виробництва обсяг, вираженої в грошовій формі, основної частини життєвих засобів, що відповідає досягнутому рівневі розвитку продуктивних сил і зростає пропорційно підвищенню ефективності праці трудящих.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА ВІДРЯДНА – форма оплати вартості та ціни товару робоча сила, що передбачає залежність заробітку від кваліфікації працівника та кількості виготовленої продукції.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА НОМІНАЛЬНА – сума грошей, яку працівник одержує за свою працю.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА ПОЧАСОВА – форма оплати вартості та ціни робочої сили за її функціонування впродовж певного робочого часу.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА РЕАЛЬНА – кількість матеріальних та духовних благ і послуг, які працівник може придбати на номінальну зарплату за певного рівня цін після сплати податків.

КАПІТАЛ – складна економічна категорія, яка в економічній теорії трактується: як створені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів, тобто як засоби виробництва; як готові товари, що призначені для продажу; як гроші, що приносять відсоток. К. – це певне суспільне відношення, що вкладене в річ і придає цієї речі специфічного суспільного характеру. К. можна розуміти як постійний рух усіх його елементів. Тільки перебуваючи у русі, гроші перетворюються в капітал. К. – це самозростаюча вартість.

КАПІТАЛ АВАНСОВАНИЙ – кошти, що спрямовуються у виробництво, а саме йдуть на придбання засобів виробництва та робочої сили, у рахунок майбутніх, наступних доходів внаслідок одержання платежів від реалізації створених матеріальних цінностей, а також за виконані роботи та надані послуги.

КАПІТАЛ ЗМІННИЙ – частина авансованого капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили та в процесі виробництва змінює величину своєї вартості, тобто створює додаткову вартість.

КАПІТАЛ ОБОРОТНИЙ (ОБОРОТНІ АКТИВИ) – частина продуктивного капіталу, вартість якого переноситься на продукт, що створюється, протягом одного кругообігу (капіталу) повністю і повністю відшкодовується після його (продукту) реалізації; іншою мовою, це сукупність коштів підприємства (фірми), вкладених в оборотні фонди та фонди обігу, що забезпечують безперервний процес економічної діяльності та повністю споживаються протягом виробничого циклу (робоча сила, матеріали, сировина тощо).

КАПІТАЛ ОСНОВНИЙ (ОСНОВНІ АКТИВИ) – частина продуктивного капіталу, вартість якого переноситься на продукт, що створюється, протягом ряду періодів виробництва; іншою мовою, це сукупність грошових коштів підприємства (фірми), вкладених в основні фонди (технічні засоби виробництва), що тривалий час беруть участь у процесах економічної діяльності та переносять на продукт (послугу) свою вартість частинами – внаслідок щорічних амортизаційних відрахувань.

КАПІТАЛ ПОЗИЧКОВИЙ – певна сума вільних грошей, які надаються їх власником у тимчасове користування іншій особі (підприємцю) з метою отримання проценту.

КАПІТАЛ ПОСТІЙНИЙ – частина авансованого капіталу, яка витрачається на купівлю засобів праці і в процесі виробництва не змінює своєї величини.

КАПІТАЛ РЕАЛЬНИЙ – промисловий капітал у всіх його формах (грошовий, продуктивний, товарний).

КАПІТАЛ ТОРГОВИЙ – відокремлена частина промислового капіталу, що забезпечує перетворення товарного капіталу у грошовий.

КАПІТАЛ ФІКТИВНИЙ – капітал, який існує у вигляді цінних паперів.

КАПІТАЛІЗАЦІЯ ДОХОДІВ – визначення ціни певного об’єкта купівлі – продажу на основі доходу, який приносить цей об’єкт.

 

 

Контрольні питання:

 

1. Перетворення грошей в капітал.

2. Сутність капіталу: різноманіття поглядів.

3. Структура капіталу.

4. Первісне нагромадження капіталу.

5. Робоча сила як товар.

6. Заробітна плата: сутність та форми.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал