Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Торговельний капітал і торговельний прибуток






 

Обіг – це обмін товарів, опосередкований грошима.

Промисловий капітал у процесі кругообігу постійно існує в трьох формах – грошовій, продуктивній і товарній (кожна з яких виконує свою специфічну функцію). На ранніх стадіях розвитку капіталізму промисловий капіталіст самостійно здійснює процес виробництва і реалізації товарів. Ускладнення виробництва, збільшення його обсягів, розширення національного ринку привели до виділення з промислового капіталу, зайнятого у виробництві, торговельного капіталу у вигляді капіталу торговця і позичкового капіталу у вигляді капіталу банкіра.

Необхідність виділення торговельного капіталу в самостійний вид капіталу, а торгівлі – в особливий вид економічної діяльності пов’язана з тим, що це було вигідно і промисловим, і торговельним капіталістам:

- торговельний капіталіст спеціалізується на торгівлі, а спеціалізація зменшує витрати;

- прискорюється оборот промислового капіталу;

- у промислового капіталіста вивільняється капітал, раніше зайнятий у сфері обігу, і направляється у виробництво, збільшуючи масу додаткової вартості;

- торговельний капітал розширює ринок для промислового капіталіста, проникаючи на самі віддалені ринки;

- промисловому капіталісту тепер можна спеціалізуватися винятково на виробництві товарів, що дозволяє частину коштів направляти на покупку патентів, ліцензій і тим самим удосконалювати продукцію, що випускається.

Функції сфери обігу:

1) реалізація товарів промислових капіталістів;

2) прискорення обороту промислового капіталу;

3) вивчення попиту і корегування структури виробництва товарів.

Підприємці, що вклали свої гроші в матеріальне виробництво, як правило, самі не організують продаж продукції, що випускається. Для цього їм довелося би частина капіталу вилучити з виробництва і розмістити в сфері обігу, що неминуче привело б до часткової втрати прибутку. Великими оптовими партіями вони продають їх на товарних біржах або безпосередньо торговельним посередникам, що мають мережу роздрібних магазинів. Товарна біржа зосереджує оптову торгівлю масовими, головним чином, сировинними і продовольчими товарами (кольорові метали, бавовна, зерно, цукор і т.д.). Товари продаються за зразками або стандартами, причому встановлюються розміри партій продаваних товарів.

Основними формами торговельного підприємництва є оптова і роздрібна торгівля.

Оптова торгівля – продаж товарів або послуг для їх подальшого комерційного використання або перепродажу. ЇЇ форми: біржова торгівля, ярмарки, торги, аукціони, торгові доми.

Роздрібна торгівля будь-яка діяльність з продажу товарів або послуг кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Мережу роздрібної торгівлі представляють різноманітні види підприємств: спеціалізовані та багатофілійні магазини, магазини стандартних цін тощо.

Відокремлення торговельного бізнесу багато в чому сприяло швидкому розвитку й удосконалюванню торговельного обслуговування населення, поліпшенню організації обліку купівельного попиту, що з неминучістю вело до збільшення витрат у сфері обігу.

Форма руху торговельного капіталу має вигляд

 

Г – Т - Г'

Весь торговельний капітал поділяється на дві частини: одна частина авансується на придбання товарів, інша утворює витрати обігу.

 

Кторг = Капітал обігу + Витрати обігу

 

Та частина торговельного капіталу, що направляється на купівлю товарів промисловця, бере участь в утворенні середньої норми прибутку і приносить торговельному капіталісту торговельний прибуток.

Припустимо промисловий капітал Кпр. = 720С+180V=900 гр. од.

m’=100%,

W=720C + 180V + 180m= 1080 гр. од.

Припустимо, що в процес реалізації підключився торговельний капітал (Кторг.) 100 гр. од. Він вартості не створює, але приймає участь в утворенні середньої норми прибутку.

Формула середньої норми прибутку за участю торговельного капіталу приймає наступний вигляд:

де m – величина додаткової вартості, створена в промисловому виробництві; Kпр. – промисловий капітал; Кторг. – торговельний капітал.

Оскільки в сфері обігу вартість не створюється, джерелом торговельного прибутку може бути тільки додаткова вартість, створена в сфері промислового виробництва.

Таким чином, величина додаткової вартості розподіляється на промисловий і торговельний прибуток пропорційно вкладеному капіталу. Промисловий капіталіст привласнює промисловий прибуток (Рпр.):

,

А торговельний капіталіст привласнює торговельний прибуток. Торговельний прибуток (Pm) може бути визначений аналогічно:

.

Отже, додаткова вартість розподіляється на прибуток промислового і торговельного капіталістів пропорційно вкладеному капіталу:

 

m = Pпp + Pmорг .

m= 162+18=180 гр.од.

Торговельний прибуток – це частина додаткової вартості, що створюється найманими працівниками у сфері виробництва і привласнюється торговими підприємцями за участь у реалізації товарів, вироблених промисловим капіталом.

Торговельний підприємець закуповує товари у промисловця за ціною виробництва:

ЦВпр = k + `pпр.

ЦВпр.=900+162=1062 гр.од.

і додає до цієї ціни торговельний прибуток. Таким чином, ціна виробництва торговельного капіталіста буде дорівнює

 

ЦВmорг = ЦВпр + Рmорг,

де ЦВторг – ціна виробництва торговця; ЦВпр – ціна виробництва промисловця, за якою він продає свої товари торговельному підприємцю; Рmорг – торговельний прибуток.

ЦВторг.= 1062+18=1080 гр.од.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал