Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сутність та функції ринку. Суб'єкти й об'єкти ринкових відносин.






Існуючу нині у промислово розвинених країнах економічну систему називають ринковою, вільною ринковою, соціально ринковою, змішаною економікою тощо. Один із двох останніх типів економіки має побудувати й Україна внаслідок трансформації існуючої економічної системи. Тому протягом останніх років у нашому суспільстві дедалі поглиблюється інтерес до ринкової економіки. У нашу ділову та побутову мову входять нові терміни: біржа, банкрутство, брокер, дивіденд, інвестиції, конкуренція, маркетинг, менеджмент, підприємництво, франчайзинг та інші. Усі вони пов’язані з таким феноменом в економіці та суспільстві як ринок.

Ринкова економіка виникла кілька століть тому, пройшла кілька етапів свого розвитку, зазнавши якісних та сутнісних змін. З’ясування економічної природи кожного з цих етапів – важлива умова вибору Україною основних шляхів та напрямків формування високо розвинутої економічної системи, її входження до структури сучасного світового господарства.

Відомо, що важливою складовою системи економічних відносин є ринкові господарські зв’язки у єдності з товарним виробництвом. У зв’язку з цим дослідження ринкової підсистеми дозволить простежити її взаємозв’язок з відносинами власності, суспільним розподілом праці, що розглядалися у попередніх темах.

У результаті виникнення суспільного розподілу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця товарна форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, отримала назву “ринкової економіки”. Ключовим елементом конструкції “ринкова економіка” є ринок.

Ринок – це складне й багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються у різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками. Водночас ринок (як окремий елемент) – це складне утворення, він має власну структуру, для його функціонування й розвитку необхідні специфічні умови.

Ринок як одна з категорій товарного виробництва у процесі еволюції зазнав істотних кількісно-якісних змін, що не могло не позначитися на його визначенні в останні понад два століття. Ринок – синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом та параметрами явища. У буденному розумінні ринок – це базар. У кращому випадку ринок розуміється як поєднання попиту і пропозиції, або як місце, де відбувається купівля-продаж товарів. Такі визначення відображають особливості ринку, що лежать на поверхні явищ. Але вони не виявляють глибинних властивостей ринку як економічного феномена й не є достатньо конструктивними, щоб зрозуміти його роль в економічній системі. Насправді поняття “ринок” значно ширше, й визначити його зміст якимось одним формулюванням досить важко.

У сучасній політичній економії відповідно до предмету цієї науки такі з багатьох визначень, що найбільш чітко відображають багатогранну суть і роль ринку. По-перше, ринок – це місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності (виробничої, інтелектуальної, фінансово-кредитної і т. д.). Предметом купівлі-продажу виступає також інформація. По-друге, ринок – це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці. По-третє, ринок – це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності.

Крім того, необхідно з’ясувати основні суб’єкти ринку, між якими виникають і розвиваються такі відносини. В одних визначеннях такими суб’єктами називають сукупність продавців і покупців, у других – виробників і споживачів, у третіх – домашні господарства, підприємців і уряд, у четвертих – господарюючих суб’єктів. З погляду принципу історизму суб’єктами ринку найдоцільніше назвати домашні господарства (у тому числі окремих індивідів), різни типи фірм і організацій та державу.

Щоб дати комплексне визначення сутності ринку, необхідно з’ясувати його функції. Основні функції ринку:

по-перше, ціноутворююча – остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізація, перетворення продукту праці на товар;

по-друге, відтворювальна – забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення (зокрема зв’язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв’язку з іншими національним економіками в масштабі світового ринку;

по-третє, стимулююча – спонукання товаровиробників знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, а також підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їх якість та споживчі властивості;

по-четверте, контролююча – сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін;

по-п’яте, регулююча – регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного попиту й пропозиції, нагромадження й споживання та інших пропорцій;

по-шосте, інформаційна – постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, за допомогою яких можна оперативно вносити зміни у плани економічної діяльності;

по-сьоме, функція посилення конкуренції між товаровиробниками як у межах певної країни, так і світового господарства;

нарешті, функція санації – очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції.

Під терміном “ринок” економісти також розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців та покупців. Що ж стає предметом купівлі-продажу на ринку, об’єктами ринкових відносин? Наведене вище свідчить про те, що ними можуть бути усі результати людської діяльності, тобто матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, житло тощо); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери (акції, облігації тощо); валюта, позичкові капітали і т. д.

У більш широкому тлумаченні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція економічних суб’єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкуренції; ціни, що складаються на основі попиту й пропозиції).

Таке розширене розуміння суті ринку дає можливість визначити його місце, роль і значення в процесі відтворення. Ринок опосередковує виробництво й споживання, і тому перебуває під їхнім впливом, а також сам впливає на них. На ринку можуть з’явитися лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. Саме на ринку з’ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності. Трактуючи так широко поняття “ринок”, не слід ототожнювати його з ринковою економікою. Ринок – це лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ним входять сфери виробництва, розподілу й споживання.

 

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал