Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Загальні відомості про газовий обігрів






На підприємствах громадського харчування широке застосу­вання одержали апарати з газовим обігрівом: плити, харчоварильні котли, жаровочні шафи, фритюрниці та ін.

Використання газу в теплових апаратах має значні економічні переваги порівняно з твердим паливом. Використання горючого газу покращує санітарно-гігієнічні умови роботи, знижує час роз­палювання, виключає процес підготовки, транспортування й збері­гання палива, дозволяє регулювати, контролювати й автоматизува­ти процес теплової обробки.

Однак, газ як паливо має ряд негативних властивостей: у відпо­відному співвідношенні з повітрям газ створює вибуховонебезпечну суміш, яка спроможна вибухнути навіть від іскри, горючий газ отруйний і при вдиханні може викликати отруєння. Тому, щоб уник­нути нещасних випадків робітники підприємств громадського харчування повинні дотримуватись правил експлуатації.

Горючі гази поставляються до місць споживання через газо­проводи або в балонах. Розрізняють природний та штучний горючі гази. Природний газ утворюється в надрах землі при загниванні рослинних та тваринних клітин. Штучний газ (коксовий, домен­ний) одержують як побічний продукт переробки нафти й кам'яно­го вугілля.

Основною складовою частиною газу є вуглеводи, зокрема про­пан СзН8, метан СН4, етан СзН6, та інші. При згоранні вони виділяють велику кількість тепла. Крім перелічених вуглеводів до складу газу входять сірчаний водень Н2, азот N2, водень Н2, та інші газоподібні речовини.

Природний газ не має кольору, запаху, неотруйний, але при неправильному згоранні приводить до утворення угарного газу СО, який є сильною отрутою. Суміш газу з повітрям стає вибухово-не­безпечною, якщо вміст газу складає 6-13%.

Більшість горючих газів легші від повітря, проникаючи через нещільності, вони піднімаються вверх. Вміст у повітрі 20-30% газу викликає головокружіння та задуху; вміст 0, 03% сірчаного водню - смертельний, азот не отруйний,

Для виявлення протікання газу за запахом до нього добавля­ють в розпиленому стані особливі речовини, які мають специфіч­ний запах - одоранти. В нормальних умовах при правильному ре­жимі горіння гази згорають бездимно.

Газові пальники.

Спалювання газоповітряної суміші здійснюється в газовому пальнику. Газовий пальник винайдений у 1855 році німецьким хіміком Р. Бунзеном. З його появою споживання горючого газу значно збільшилось.

На підприємствах громадського харчування апарати з газовим обігрівом знайшли широке застосування. Основною частиною та­ких апаратів є газовий пальник, який служить для створення газо­повітряної суміші, подачі її в камеру згорання та створення умов для спалювання газоповітряної суміші під час руху.

Газовий пальник повинен забезпечити можливість запалюван­ня газоповітряної суміші, регулювання подачі газу й повітря, а та­кож гарантувати при правильній експлуатації ретельне перемішу­вання горючого газу з повітрям, стійке горіння та повне згорання газу. Робота пальника вважається стійкою, якщо тривале горіння газу відбувається без відриву та проскоку полум'я.

Газові пальники залежно від способу зміщування газу з по­вітрям розділяють на пальники внутрішнього та зовнішнього зго­рання.

В пальниках внутрішнього змішування в камеру згорання по­дається повністю або частково підготовлена суміш. Створення га­зоповітряної суміші в пальниках із попереднім змішуванням відбу­вається шляхом примусової подачі повітря в камеру змішування, або шляхом засмоктування повітря за рахунок енергії струменя го­рючого газу. Такі пальники називаю інжекційними.

В інжекційних пальниках змішування газу з повітрям відбу­вається всередині пальника, все поступаюче повітря ділиться на первинне (30-60%) та вторинне, яке необхідне для повного згоран­ня газоповітряної суміші.

Не дивлячись на конструктивні відмінності Інжекційних паль­ників, усі вони мають такі основні елементи: сопло, регулятор по­дачі первинного повітря, змішувач та насадку (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Схема інжекційного пальника газового:

1 - регулятор первинного повітря, 2 - сопло, 3 - змішувач, 4 - насадка.

Сопло служить для подачі газу до пальника, підсмоктування
(інжекції) повітря. Виходячи з сопла з великою швидкістю, газ створює в змішувачі розрідження, що сприяє засмоктуванню первинного повітря.

Регулятор подачі первинного повітря знаходиться в торцевій частині пальника й служить для регулювання подачі первинного повітря.

Змішувач служить для змішування газу з первинним повітрям.. Співвідношення між газом та повітрям встановлюється регулято­ром подачі первинного повітря.

Насадки служать для подачі газоповітряної суміші до отворів, створення відповідної форми й розміру полум'я. Насадка здійснює підсмоктування вторинного повітря та повинна відповідати формі й розмірам нагрівальної поверхні апарата.

За конструкцією інжекційні пальники з частковим зміщуван­ням повітря випускаються різних типів.

Комфорочний пальник має насадку конічної форми з ковпач­ком для підведення вторинного повітря, по кругу якого розташо­вані отвори для виходу газоповітряної суміші.

Трубчастий пальник має трубчасті насадки різної форми.

Кільцевий пальник має насадку у вигляді кільця, по кругу та радіусах розташовані отвори для виводу газоповітряної суміші.

Щілинний пальник має насадку у вигляді вузької щілини.

Факельний пальник має насадку у вигляді короткої трубки з конічними отворами на кінці. Вона може бути виготовлена з кожу­хом або без нього.

Безполуменевий пальник інфрачервоного випромінювання називається мікрофакельним, оскільки потоки газоповітряної суміші згорають в ньому майже миттєво без помітного факела, що свідчить про хімічну повноту згорання газу. Пальник скла­дається з таких же еле­ментів, що й звичайний, але відрізняється конст­рукцією насадки. Сучасні насадки безполумене­вих пальників виготов­ляють з керамічних пли­ток, кожна з яких має близько 700 циліндрич­них отворів діаметром 1, 5 мм. Замість кераміч­них насадок можуть ви­користовуватись насадки з металевої сітки з нержавіючого металу, в основному ніхрому.

В безполуменевих пальниках значна кількість тепла передаєть­ся випромінюванням, а продукти згорання майже не містять угар­ного газу. Такий пальник має високий ККД. Насадки пальника мо­жуть бути розташовані в будь-якій площині, що збільшує галузь їх використання. Недоліки цих пальників - їх висока чутливість до зміни параметрів горючого газу й нестійкість в роботі при зміні тиску газу перед соплом.

У важкодоступних місцях пальники запалюють за допомогою переносних запальників: при закритому регуляторі первинного повітря полум'я запальника підносять до отворів насадки, потім відкривають кран перед пальником і запалюють суміш. Після цьо­го закривають кран переносного запальника й регулюють подачу повітря.

За характером та кольором полум'я можна судити про пра­вильність горіння газу. Ознаки неправильної експлуатації пальни­ка: проскакування полум'я до пальника - швидкість виходу газо­повітряної суміші менша від швидкості розповсюдження полум'я; відрив полум'я від пальника - швидкість виходу газоповітряної суміші більша швидкості розповсюдження полум'я.

Конструкція пальників забезпечує неможливість їх забруднен­ня харчовими продуктами в процесі експлуатації, усуває можливість поступання газу до основного пальника, якщо він не працює. Паль­ники можуть бути обладнані запобіжниками горіння факелу; ручки кранів подачі газу різних пальників повинні відрізнятися формою, кольором або надписами.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал