Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Охарактеризувати концепцію тотального дизайну.






Виникнення концепції тотальної архітектури обумовлюється поширенням уявлень про глобальну безперервність штучного середовища, про його системний характер, про динамічність і ефективність процесів урбанізації тощо. Концепція тотальної архітектури ґрунтувалась на діяльності амер. арх. Б. Фуллера та нім.-амер. арх. В. Гропіуса.

Річард Бакмінстер Фуллер – амер. арх., дизайнер, інженер та винахідник. Інженер за освітою, він посів місце в історії дизайну як сміливий експериментатор. Кожен свій проект він завжди починав з питання, причому питання носили не стільки характер звичайної постановки задач, скільки розширювали межі будь-якої проблеми до планетарного розміру. Н-д, «Чому при нашому рівні ровитку ми не можемо забезпечити їжею та одягом кожну людину, що цього потребує?», «Чому ми не створюємо проекти дешевих та зручних будинків?», «Чому б нам не подивитися як природа створює свої витвори, а вже потім будувати власні структури?» і т.д.

В 1927 р. за проектом Фуллера було побудовано «будинок Дімекшн» - збірний будинок з алюмінієвих деталей заводського виготовлення, оригінальної конструкції на одній опорі. Правда було побудовано лише один такий будинок у Чікаго. Його концепція «Дімекшн» передбачала поєднання динамізму та ефективності. У 1933 р. було створено проект ванної кімнати та мобільного будинку. Проте найзначнішим його проектом став геодезичний купол. Просторову конструкцію «геодезичного купола», що являв собою півсферу, зібрану з тетраедрів, Фуллер розробляв з 1947 р. Саме розробка геодезичного куполу принесла Фуллеру міжнародне визнання (в 1959 р. для Американської нац. виставки у Москві було побудовано «золотий купол», а в 1967 р. – павільйон США на Всесвітній виставці в Монреалі). Продовженням ідеї легкої сфери стало створення літаючих житлових будинків у вигляді гігантських геодезичних сфер, які могли підніматися у повітря за рахунок нагрітого повітря. Такі житлові будинки отримали назву «Дев’яте небо», не піддавались руйнуванню від вологи і були вогнестійкими.

У цих проектах поступово реалізовувалась ідея тотального проектування, яка охоплювала світ речей, арх.-ри та м/б простір, створюючи образ безперервного тотального штучного середовища, що оточує людину.

Вальтер Гропіус висловлював подібні, більш гуманні і архітектурно спрямовані ідеї, які лягли в основу його книги «Коло тотальної архітектури» (1955), де процес проектування розглядався як наука, мистецтво і організація оточуючого людину середовища. Гропіус вважав, що середовище мають формувати люди.

Значний вплив на розвиток концепції тотального дизайну і архітектури мали роботи К. Доксіадіса. Він запропонував створення проекту світового міста-екуменополіса на 2100 р. Д. керував розробкою теорії про форми людських поселень, що отримала назву екістика. Згідно теорії передбачався ріст міст, створення міст-гігантів у вигляді смуг вздовж транспортних шляхів.

По всьому світу виникли групи, які займались пошуком нових форм тотального штучного середовища. В Росії виникла група НЕР (нові елементи розселення), до складу якої окрім арх.-ра залучили соціолога, філософа, сценаристів, художників тощо.

Британська група молодих архітекторів «Архігрем», які об’єднались навколо журналу Архігрем, молодіжного органу протесту. Найвідомішими членами групи були: Пітер Кук, Рон Херрон, Уорен Чок, Деніс Кромптон, Майкл Уебб, Девід Грін.

Перші малюнки в Архігремі можна було віднести до продовження футурологічної хвилі. Парадоксальна винахідливість авторів зробила їх центром суспільної уваги. Групою Архігрем було створено:

1) проект «Крокуючого міста» (The Walking City) (1964 р., арх. Рон Херрон)

2) проект Плаг-ін-сіті (Plug-in-City) (1964 р., арх. Пітер Кук) – нерухома структура, яка являє собою діагональну сітку інфраструктур, що нагромаджувалися над існуючим поселенням. Ще називається Штепсельним містом. Міста, де функціональні чарунки підключаються – як настільна лампа через штепсель – до будь-якого гнізда у системі комунікацій. Система складається з чарунок, які можуть переміщуватись чи заміщуватись.

3) Миттєве місто (Розчинне місто) (Instant City) (1969 р) - місто виникало в той час і в тому місці, де воно було потрібне. Місто могло мати вигляд повітряної кулі чи дирижаблю і дрейфувати в сірих і слаборозвинених містах через повітря.

Італійська група «Суперстудіо»

· проект «The Continuous Monument of the Rocky Coast», 1969 р.

The Continuous Monument of the Rocky Coast The Continuous Monument

 

· проект міста з серії «12 ідеальних міст», 1971 р. – особливість проектів в тому, що не враховують конкретних умов місця буд-ва.

· ділили людей на 2 категорії – «кочівників» та «осілих» – і, відповідно, пропонували створення двох типів штучного середовища – «поверхні» і «монументи».

До недоліків концепції можна віднести ігнорування регіональних особливостей, істор. традицій, надто активний прагматизм, пріоритет незворотних і швидких динамічних змін у штучному середовищі, технократизм у виборі засобів формування цього середовища.

 

 

4. Розкрити зміст функціоналізму…

Особливості архітектури XX ст. визначилися впливом ряду чинників: інтенсивної урбанізації, промислового будівництва, зростання чисельності населення міст, що викликало переущільнення забудови, багатоповерховість, зменшення кількості зелені та ін.

У 1920-х роках у Німеччині виникає арх. напрям – функціоналізм. Основні вимоги функціоналізму: обумовленість зовнішнього виду будівлі її конструкцією і внутрішнім плануванням, які, у свою чергу, визначаються її практичним призначенням (функцією). Архітектори-функціоналісти прагнули до типізації житлового будівництва, спорудження великих житлових комплексів на вільних територіях.

В естетиці ХХ століття функціоналізм нарівні з модернізмом займав провідне становище. Функціоналізм, втілений у Баухаузі. Глава і ідеолог напрямку - Вальтер Гропіус. Класичний приклад цього напряму - будівля Баухауза в Дессау (архітектор В. Гропіус, 1925-1926). У Голландії ідеї функціоналізму пропагувала група " Стиль" і один з її лідерів, голландський архітектор Пітер Ауд.

Теза " Форма повинна відповідати функції, тобто практичному застосуванню" був висунутий американським архітектором Л. Саллівеном ще наприкінці XIX століття. На початку XX століття функціональність стала не тільки етичною (аморально використовувати зайві з практичної точки зору прикрашення в архітектурі) основою нового стилю, але і його назвою. Функціоналізм вимагав відповідності форми будівель і їх частин у ньому виробничим і побутовим процесам (функціям). Також архітектурні форми повинні були відповідати будівельним конструкціям і застосованим матеріалам. По-новому трактувався і художній образ архітектурного твору. З естетичної точки зору нова архітектура, позбавлена​ ​ надмірного прикрашення, повинна була сприйматися людиною в процесі руху в ній і навколо неї (єдність простору і часу). Ідеологи нової архітектури передбачали створення умов для зручного та швидкого переміщення людей в архітектурно-просторовому середовищі. Значне засклення створювала можливість єднання людини з, що оточувала житло, природою.

Функціоналізм був неоднозначним архітектурним напрямом. Серед його представників: утилітаристи Бруно Таут, застосував у будівництві скло й бетон і пропагує колір в архітектурі, раціоналіст Л. Міс ван дер Рое, який висунув ідею досконалої " універсальної форми" і нову концепцію простору, в якому стіна набуваючи самостійне значення, пов'язує внутрішній простір з навколишнім середовищем. Багато сприяв розповсюдженню принципів функціоналізму Ле Корбюзье, який вніс принципово важливі рішення як функціональні, так і формально-естетичні, під знаком яких архітектура розвивалася протягом багатьох десятиліть, а від багато чого не відмовилася і до цього дня. Досить згадати " п'ять принципів" Ле Корбюзье: будинок на залізобетонних стовпах із зеленою зоною між ними, плоский дах, що використовується як сад, гнучке планування інтер'єру, суцільні горизонтально протяжні вікна, вільне вирішення фасаду.

Сучасна архітектура багато зобов'язана саме функціоналізму 20-х років XX століття: новими типами будинків (галерейні, коридорного типу, будинки з двоповерховими квартирами), плоским покриттям, вдалим вирішенням економічних квартир з вбудованим устаткуванням, раціональним плануванням інтер'єру (введення пересувних перегородок, звукоізоляція та ін.). Принципи функціоналізму, що вплинули на весь подальший розвиток сучасної архітектури, були такі, що їх можна було використовувати стосовно національних особливостей різних країн (багатоповерхова забудова тільки в міських районах з високою щільністю населення і збереження котеджів на околицях - в Англії; найвищі житлові будівлі - в передмістях Парижа чи Берліна).

Цікаві пошуки німецького архітектора Ганса Шаруна, який поєднав так званий біологічний функціоналізм з експресіонізмом та органічною архітектурою Ф.Л. Райта, що проповідував зв'язок з природою, звернення до людської індивідуальності. У двох його житлових будинках, зведених наприкінці 50-х pp., — " Ромео" і " Джульетта" — влаштовані неправильної форми кімнати, абсолютно різне планування квартир на поверсі, незвичайні просторові зв'язки між квартирами, двома будинками, їх зв'язки з ландшафтом. Автор прагнув " дати простір імпровізації".

 

В дизайні Ф. трактується так: краса є результатом функціональності.

 

Урбаністична і дезурбаністична теорія будівництва склалась у 20—30-ті pp у м/б. Першу створив Ле Корбюзье, який розробив проект реконструкції Парижа (" План Вуазен"). По суті це був проект міста майбутнього: комбінація хмарочосів, вільних зелених просторів і складної мережі транспортних артерій. Дезурбаністи (фр. архітектори Ежен Бодуен, Марсель Лодса, нім. — Б. Таут, амер. — Ф.Л. Райт і В. Гоен) розробляли проекти невеликих міст (не більше як 32 тис. чоловік) навколо великих — це промислові робітничі селища або великі житлові комплекси у передмістях. Англійцям особливо імпонувала ідея міста-саду.

Виникли міста-супутники, старі міста розвивалися від центру до периферії, поступово в центрі залишалися тільки адміністративні будинки (Великий Лондон, Великий Париж, Великий Нью-Йорк). Роз'єднання пішохідних і транспортних потоків йде від дезурбаністів. Навіть в Англії, єдиній країні, яка зберегла в архітектурі історичні стилі (неоготику, неокласику та ін.), переміг у 40-ві pp. функціоналізм (можливо, не в останню чергу і тому, що в Англії оселилися німецькі архітектори-емігранти, які втекли від нацизму, — В. Гропіус, Е. Мендельсон).

Розвиток будівельної техніки відкрив нові архітектурні можливості. Збірні залізобетонні панелі, а згодом — просторові залізобетонні конструкції створюють новий естетичний образ — і не тільки у будинках, а й у таких спорудах, як мости. Естетика інженерних споруд визначається поєднанням раціоналізму й образності.

В.Гропиус В.Гропиус Здание обувной фабрики 1911г. Ле Корбюзье вилла во франции


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал