Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Екзаменаційний білет №___. 1. Хвороба Тешена. Її диференціація від хвороби Ауєскі, сказу.






1. Хвороба Тешена. ЇЇ диференціація від хвороби Ауєскі, сказу.

Хвороба Тешена (Teschen disease, Encephalomyelitis enzootica suum, ензоотичний енцефаломієліт свиней) — гостра контагіозна хвороба молодих свиней, що характеризується ознаками ураження центральної нервової системи (негнійний енцефаломієліт і паралічі).

Збудник хвороби — РНК-геномний вірус, що належить до родини Picornaviridae,

Епізоотологія хвороби. До хвороби Тешена сприйнятливі тільки свині, у тому числі й дикі. Більш чутливими є поросята й підсвинки віком 1, 5 – 4 міс. Новонароджені поросята до 15-денного віку не хворіють. Джерелом збудника інфекції є клінічно і латентно хворі свині, а також перехворілі тварини, які можуть бути носіями вірусу до одного року. Найчастіше хвороба Тешена з’являється в господарстві після завезення тварин із неблагополучних пунктів. Зараження відбувається контактно при сумісному утриманні здорових свиней з хворими, а також через контаміновані вірусом корми, воду,

повітря, предмети догляду, боєнські та кухонні відходи. Збудник потрапляє в організм через слизові оболонки носа і травного каналу. Механічними переносниками вірусу можуть бути різні гризуни, птахи, навіть люди. У неблагополучних пунктах поширенню хвороби сприяють переміщення і перегони свиней.

Клін.озн. та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 1 – 4 тижні. Перебіг хвороби — гострий, підгострий та хронічний. У поросят віком до 2 міс. можуть спостерігатись випадки надгострого перебігу, коли загибель тварин настає через 24 – 48 год на фоні загального паралічу. Гострий перебіг є найпоширенішим серед поросят віком від 2 до 10 міс. Спостерігається короткочасне (1 – 2 доби) підвищення температури тіла до 41, 5 °С, слабкість, спотворення апетиту, поїдання підстилки, різних предметів, пригніченість, блювання, тверді фекалії і запори, іноді розлад координації рухів, гіперестезія шкіри. На 2 – 3-тю добу з’являються симптоми ураження спинного мозку — хитка, невпевнена хода, параліч спочатку задніх, а потім і передніх кінцівок. У тяжких випадках відмічають паралічі м’язів шиї, голови. Тварини втрачають здатність утримуватись на ногах, лежачи на боці, здійснюють безперервні плавальні рухи, іноді лягають на живіт і намагаються просунутися вперед, скрегочуть зубами, іноді голосно верещать. Слідом за цим настає повний параліч, що є характерною ознакою цієї хвороби. Паралізована тварина не відмовляється від корму та води.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних особливостей хвороби, патологоанатомічних і гістологічних змін, а також результатів вірусологічних досліджень, а за потреби — біопроби. Лаб.діагн.. Включає виявлення специфічного вірусного антигену в мазках-відбитках з патологічного матеріалу; виділення вірусу в культурах клітин та його ідентифікацію; ретроспективну діагностику, а у разі потреби — біопробу на поросятах. У лабораторію для дослідження надсилають при житті фекалії і змиви з прямої кишки, а для посмертного діагнозу — у термосі з льодом або консервовані в 30 %-му розчині гліцерину шматочки мозочка, довгастого й спинного мозку загиблих або вимушено забитих на стадії паралічів хворих тварин. Для ретроспективної діагностики хвороби направляють парні сироватки крові хворих і перехворілих свиней. З метою дослідження імунофлуоресцентним методом з патологічного матеріалу готують мазки-відбитки, на які наносять флуоресціюючий імуноглобулін. Позитивним результатом вважають наявність при люмінесцентній мікроскопії специфічного яскраво-зеленого світіння цитоплазми клітин на зеленому фоні мозкової тканини.

Диференціальна діагностика. Хворобу Тешена потрібно відрізняти від сказу, хвороби Ауєскі, чуми свиней, лістеріозу та кормового отруєння.

2. Назвіть заходи профілактики за опісторхозу м’ясоїдних.

Опісторхоз (Opisthorchosis) — природно-осередкове захворювання ссавців, переважно собак, котів, хутрових звірів, свиней, а також людини, яке характеризується тяжкими розладами функції печінки та підшлункової залози.

Опісторхіси — біогельмінти, тобто розвиваються за участю дефінітивного, проміжного та допоміжного живителів. Статевозрілі паразити знаходяться у жовчних протоках і протоках підшлункової залози людини та домашніх м'ясоїдних (коти, собаки, свині), а також багатьох диких хижаків (лисиця, хутрові звірі, ондатра, видра), які живляться рибою. Проміжний живитель — прісноводний молюск із роду Codiella (Bithynia). Допоміжний живитель — коропові риби багатьох видів: плітка, лин, сазан, короп та ін.

Людина уражується, використовуючи свіжу рибу або ту, яку недостатньо термічно обробили (при варінні, коптінні). Собаки, коти, хутрові звірі стають живителями паразита, з'їдаючи сиру рибу чи фарш з неї, а також різні рибні відходи в процесі переробки. Проковтнуті з рибою метацеркарії звільняються від цист і потрапляють у жовчні протоки печінки. Через 5 год після зараження метацеркаріїв можна виявити в жовчних ходах печінки дефінітивних живителів. Тут паразити зупиняються, ростуть і через 3—4 тижні досягають статевої зрілості. Розвиток опісторхіса від яйця до статевозрілої стадії триває 4—4, 5 міс. В організмі кота гельмінт може жити більше трьох років.

Важливим заходом профілактики опісторхозу е запобігання забрудненню навколишнього середовища, особливо прісноводних водойм, яйцями опісторхістів, виділеними з фекаліями хворих людей та тварин. Ці заходи передбачають санітарну охорону річок, озер та інших водойм.

Особливу увагу приділяють раціональному розміщенню, утриманню і своєчасному очищенню дворових та громадських вбиралень. Недопустиме використання незнешкоджених фекалій людини та домашніх тварин для удобрення присадибних ділянок. Забороняється випускати в річки фекально-стічні води з кораблів.

У районах, де реєструють опісторхоз, забороняється згодовування м'ясоїдним сирої риби. Слід пам'ятати, що метацеркарії опісторхісів надзвичайно стійкі і довго зберігають життєздатність у тканинах риби навіть при досить тривалій дії низьких та високих температур. Рибу знезаражують при поодиноких випадках її ураження, у випадку значного ураження партії риби її утилізують. Знезаразити рибу можна витримуванням у 20%-ному розчині NaClпротягом 8—10 днів, заморожуванням при температурі 15 °С — 14 діб, проварюванням — 30 хв.

Планову дегельмінтизацію звірів у звірогосподарствах проводять за місяць до гону та через 10 днів після відлучення щенят. Останніх дегельмінтизують у віці 1, 5 міс.

Методи боротьби і профілактики включають багатоплановий комплекс заходів: лікувально-профілактичні: - Виявлення інвазованих; - дегельмінтизація інвазованих; - контроль, обстеження пролікованих; диспансерне спостереження; санітарно-епідеміологічні: - Охорона водойм від фекальних забруднень; - контроль за дотриманням технології обробки риби (засолювання, копчення, в'ялення та ін.) Випробувані в умовах західносибірських вогнища заходи по боротьбі з молюсками (фенасал, його солі) в осередках України не випробувані і навряд чи доцільні. Повноцінне радикальне проведення цих заходів забезпечує суспільну профілактику. санітарно-освітня робота, Особливо в неблагополучних по опісторхозу місцевостях, проводиться в поєднанні з лікувальними заходами. Методи санітарної освіти різноманітні: пам'ятки, індивідуальні бесіди, виступи у пресі, радіо, по телебаченню. Особливу увагу треба приділяти групам ризику, приїжджих робітників, службовців, демонструючи препарати опісторхів, таблиці, наводячи приклади історій хвороби. Необхідно роз'яснювати населенню правила обробки риби в домашніх умовах: - Варити рибу (вуха) не менше 20 хв. від початку кипіння, смажити - в пластованной вигляді 15 - 20 хвилин. - Гаряче копчення після засолу знешкоджує рибу. - Посол риби проводити при температурі +16 - +20 ° С протягом 14 днів при витраті солі не менше 14% до її масі. - Заморожування в льдосолевой суміші не рекомендується, тому що метацеркарии зберігаються в рибі живими до 2 - 4 тижнів. - У рибних консервах і рибі гарячого копчення життєздатних метацеркариев не міститься.

3. Випадки, при яких забороняється забій тварин на м'ясо.

Забороняється відправляти на забійні підприємства тварин:

· підданих лікуванню сироваткою проти сибірки до закінчення 14 діб, а також щеплених вакцинами до закінчення термінів, зазначених у настановах щодо їх застосування;

· тварин до 14-денного віку;

· однокопитих (коней, мулів, ослів та ін.), не малеїнізованих за 3 доби перед забоєм;

· тварин із невстановленим діагнозом хвороби, які мають підвищену або понижену температуру тіла;

· тварин, яким застосовували антибіотики, антигельмінтики та інші препарати з лікувальною або профілактичною метою, до закінчення терміну очікування, зазначеного в настановах щодо їх застосування;

· тварин, оброблених пестицидами, до закінчення термінів, зазначених у настановах щодо їх застосування;

· тварин протягом 30 діб, а птицю - 10 діб після останнього згодовування їм риби, рибних відходів або рибного борошна;

· тварин, яким з лікувальною метою вводили гормональні та інші стимулювальні препарати, антибіотики, препарати, які пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції, зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну або гестагенну дію, до закінчення термінів повного виведення з організму, зазначених у настановах щодо їх застосування;

· птицю за наявності таких ознак: скуйовдженість оперення, набрякання суглобів, синусів голови, сережок, витікання з носа, ока, рота, розладів шлунково-кишкового каналу, наявність віспинок на гребені і сережках. Її переробляють на санітарній бойні або у цеху забою в господарствах, де вона вирощувалася.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал