Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Участь ботанічних садів України у збереженні рослинного світу






Окреслені міжнародною стратегією основи екологічної політики, пріоритети, найбільш актуальні завдання, дають змогу, з однієї сторони, зіставляти, коригувати і гармонізувати свою діяльність на національному рівні з міжнародними і регіональними завданнями збереження природи як єдиного цілого, а з іншої - оцінити рівень і ефективність своїх теоретичних і прикладних програм, їх статус і місце у світових дослідженнях і практичній роботі. У цьому аспекті участь ботанічних садів України у вирішенні проблеми збереження біорізноманіття є багатоцільовою, оскільки вони у своїй діяльності торкаються водночас усіх аспектів цієї проблеми, а саме: вивчення стану видів і їх угрупувань у природних умовах; збереження і дослідження видів, що знаходяться під загрозою в умовах ex situ; консервація насіння чи інших носіїв спадковості, а також, освітня, просвітницька і виховна робота. І якщо такі аспекти як вивчення видів у природних умовах і консервація зародкової плазми активно розробляються низкою інших наукових установ і для багатьох із них -це основний напрям наукової природоохоронної діяльності, то робота зі збереження рослин в умовах ex situ специфічна саме для ботанічних садів та дендропарків.

Саме ж збереження рослин ex situ може здійснюватися на кількох рівнях. Перший, найпростіший і найдоступніший - просто підтримування виду як такого, у вигляді невеликої за кількістю сукупності організмів. Другий, значно більш складний, полягає у збереженні окремих популяцій (однієї, кількох, чи всієї популяційної структури виду). Третій рівень - підтримання в колекціях усієї генетичної різноманітності виду. Нині в Україні збереження рослин в умовах ex situ із запобіжною метою здійснюється переважно на рівні підтримування виду як такого, у вигляді штучно створених мікропоиуляцій без точного врахування територіального розподілу (величини ареалу), популяційної і генетичної структури. Фрагментарно, при виконанні деяких конкретних завдань (наприклад, відновлення чисельності виду для певного місцезростання), робота ведеться на рівні окремих ценопопуляцій. Задача забезпечення збереження в умовах ex situ генетичної структури рослин технічно досить складна в наш час навіть і для найбільш економічно розвинених країн, а тим більше для України. її реалізація здійснюється більше на інтуїтивній аніж строго науковій основі. Остання вимагає попереднього вивчення генетичної структури виду, що знаходиться під загрозою, у природних умовах, а це технічно і фінансово дуже витратний процес, а вже потім забезпечення адекватного її відображення в мікропопуляціях ex situ. Враховуючи неможливість повномасштабного виконання такого " ідеального" варіанту для всіх видів рослин, занесених до Червоної книги України через фінансово-технічну складність, його доцільно застосовувати лише для найбільш вразливих об'єктів, що знаходяться в критичному стані. Що ж до інших, допустимий для нинішніх умов вихід з цього становища полягає в дублюванні колекцій та забезпеченні максимальної репрезентативності виду в популяціях ex situ шляхом формування їх з насіння чи з органів вегетативного розмноження із сукупностей індивідів, взятих з якомога більшої кількості локалітетів даного виду, а при обмеженості місцезростань - з максимально можливої кількості особин. Але критерії, за якими визначалися б кількісні і якісні показники для вихідного матеріалу та ці ж параметри для популяцій ex situ, існують розрізнено в наукових розробках з генетики, популяційної екології та созології, не узагальнені для цілей практичного використання, не синтезовані в єдиний комплекс дій у вигляді чіткої методики, яка забезпечила б однозначно чітку направленість робіт зі збереження ех situ рослин, що знаходяться під загрозою. Сьогодні вибір матеріалу для цієї мети здійснюється більш стихійно, відповідно до першого рівня, а не цілеспрямовано, як для інших, більш високих рівнів. При викладенні результатів цього напрямку наукової діяльності також враховуються лише дані, що відображають кількість зарезервованих ex situ видів та різні аспекти їх росту й розвитку. Рівень відображення територіальної, популяційної, генетичної структури, як правило, не фігурує в числі обов'язкових показників. Отже, у вирішенні питання підвищення якості такої ланки природоохоронної діяльності, як збереження рослин ex situ, окрім поліпшення фінансового її забезпечення, що є в даний час недостатнім, існує і інший, досі невикористаний резерв заходів з її оптимізації, а саме, розроблення методичних засад даної роботи, включати критерії оцінки конкретних ex situ колекцій охоронних рослин на предмет мінімально достатньої репрезентативності -територіальної, популяційної, генетичної, еко-морфологічної тощо -варіантів структури виду.

Що ж стосується практичної роботи зі збереження ex situ вразливих видів рослин в Україні, то вона набула цілеспрямованого характеру з кінця 90-х років минулого століття, коли з ініціативи науковців Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка НАН України, ухваленої черговою сесією Ради ботанічних садів держави, було прийнято рішення про добровільне зобов'язання цих установ підтримувати на своїх територіях в ex situ колекціях певну кількість видів з Червоної книги України і, при необхідності, здійснювати розмноження і реінтродукцію їх до природних місцезростань.

По лінії Ради ботанічних садів України розподіл видів, що знаходяться під загрозою, між ботанічними садами здійснюється на ініціативній основі під егідою Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка НАН України. Для кожного учасника (ботанічних садів та дендропарків) визначається обов'язковий мінімум таксономічного складу рослин з Червоної книги України для їх запобіжного збереження в даній установі, а при потребі - здійснення системи заходів з реституції в природні місцезростання. За основу взято принцип територіального розподілу, тобто першочергового збереження охоронних видів місцевості, найближчої до даного ботанічного саду чи дендропарку. У той же час, для підвищення надійності захисту та з метою уникнення втрат у випадку природних чи техногенних катастроф, заохочується якомога більше дублювання колекцій. Одна з умов цього дублювання - географічна віддаленість, територіальна розосередженість місць збереження ex situ рослин одне від одного.

Результати організаційної діяльності з забезпечення запобіжної охорони вразливих видів такі: 20 установ (ботанічних садів і дендропарків) взяли на себе зобов'язання зі збереження в умовах ex situ 400 видів. Отже, ще не всі рослини Червоної книги України представлені в різних варіантах ex situ колекцій (вирощування в первинній культурі, штучні фітоценози). До того ж, за відомостями Ради ботанічних садів, окрім 39 вразливих видів, що зовсім відсутні в ех situ варіантах збереження, десятки з них абсолютно не продубльовані. Як бачимо, ця робота ще потребує свого розвитку, вдосконалення, аби бути наближеною до завершення. До того ж, через фінансові труднощі в її виконанні нині задіяно менше половини з існуючих установ. В інтересах загальної справи їх участь дуже потрібна, а тому стоїть задача пошуку можливостей їх залучення до цієї, важливої для держави і людства в цілому, діяльності.

В Україні всі ботанічні сади і навіть такі спеціалізовані об'єкти як дендропарки розвиваються за класичним типом. Притому більшість дендропарків, попри їх назву, значну увагу в своїй роботі приділяють також і трав'янистим рослинам. Спеціалізовані ботанічні сади в Україні відсутні. І якщо види, що знаходяться під загрозою, з лісових, степових, лучних угруповань, а також лісоутворючі, лікарські, плодові, естетично-цінні і ряд інших груп рослин, в основному, наявні в спеціалізованих колекціях класичних ботсадів, то такі специфічні групи як альпійські та прибережно-водні й болотні в ботанічних садах України присутні дуже фрагментарно, або, частіше, зовсім не представлені. Щодо перших відомо, що значна їх частина важче від будь-яких інших рослин піддаються інтродукції в едафо-кліматичних умовах, відмінних від таких альпійського поясу. У світовій практиці з демонстраційною метою в найвідоміших ботанічних садах створюють своєрідні кліматрони або оранжереї альпійських культур, де підтримується близький до природного штучно створений клімат. Питання організації оранжерей альпійських рослин хоч і важливе для нашої держави, насамперед для просвітницької роботи, але з врахуванням нинішніх економічних умов не ставиться в число пріоритетних щодо збереження біорізноманіття. Відсутність спеціалізованого ботанічного саду - це вже проблема, яка стоїть на заваді комплексного збереження і поглибленого вивчення в умовах ех situ високогірних видів, а також і забезпечення наочності відповідної освітньо-виховної роботи. Те саме стосується і прибережно-водної та болотної рослинності. Штучно створені водойми в окремих ботанічних садах та дендропарках відіграють переважно естетичну роль згідно з запланованим призначенням, і, до того ж, обмежені за розмірами, а тому малопридатні для їх використання як масштабних зберігачів ex situ фондів охоронних рослин. Спеціалізовані ботанічні сади альпійських, прибережно-водних та болотних рослин могли б демонструвати різноманітність відповідних екологічних груп у світовій флорі, збагачуючи відповідну групу культигенної фракції вітчизняної флори, і, водночас, використовуватись як запобіжний варіант для збереження і відновлення вразливих елементів біорізноманіття. Створення таких структур - проблема державної ваги. Для її вирішення необхідно розробити план-проспект розвитку мережі ботанічних садів України, врахувавши необхідність збереження біорізноманіття видів високогірних, прибережно-водних та болотних рослин, відсутність ботанічних садів у ряді адміністративних областей України, а також потреби в даних установах у рекреаційних зонах та історико-культурних центрах. Варто враховувати також можливості залучення до справи розбудови мережі ботанічних садів України і муніципалітетів великих міст. Зокрема, сади декоративних культур не лише сприяли би поліпшенню екологічного стану міст, підвищенню престижу місцевих влад, а й могли б стати для них джерелом додаткових прибутків і значної кількості робочих місць, особливо завдяки діяльності інфраструктури сфери обслуговування, необхідної для створення тут сприятливих для відпочинку умов.

Значення ботанічних садів у впровадженні в Україні положень міжнародних рішень з питань збереження довкілля. В Україні, як і в інших державах світу, ботанічні сади відіграють особливо помітну роль в реалізації основних напрямів КБР, а саме: збереження біорізноманіття, сталого його використання та впровадження принципу еквівалентного розподілу прибутків, включаючи оцінку генетичних ресурсів і передачу відповідних технологій.

Рослинні колекції ботанічних садів, роботи з вивчення біології рослин, особливо вразливих, у природі та в умовах культурного чи напівкультурного режимів, комплексне дослідження стану природних популяцій та екосистем різного рівня з їх участю, розроблення технологій розмноження економічно цінних видів і впровадження їх у виробництво - все це складає зміст роботи ботанічних садів і є їх вагомим внеском у впровадження КБР. За поданням вчених цих установ у державі створено низку територій різного режиму заповідності, за якими ведеться постійний моніторинг і, при потребі, здійснюються роботи з відновлення природних популяцій. Тобто, ботанічні сади України не стоять осторонь робіт зі збереження in situ рослин. Вони активні виконавці положень ст. 7 та 8 КБР і є важливою ланкою в загальній системі природоохоронної роботи, а теоретичні напрацювання їх науковців стали підґрунтям для розроблення загальнонаціональної стратегії, необхідних законодавчих документів і підзаконних актів та для опрацювання конкретних заходів і окремих планів щодо збереження біорізноманіття.

Що ж до виконання ст. 9 КБР, яка стосується збереження ex situ складових біорізноманіття, то в Україні, як і загалом у світі, ботанічним садам належить визначальна роль. Вони здійснюють збереження зародкової плазми у вигляді живих колекцій, насіннєвих банків, польових ген-банків, тканинних культур, розробляють і реалізують програми відновлення чисельності видів у природі через попереднє ех situ їх дослідження і розмноження. Детально стан цієї роботи викладено вище. Тут ми розглянемо питання організації і розвитку в державі системи насіннєвих банків, налагодження функціонування якої неможливе без участі ботанічних садів. Для України актуальним залишається питання будівництва сучасного централізованого Національного сховища довгострокового зберігання зародкової плазми. Щодо його розбудови - тут участь ботанічних садів може полягати лише в постійному і наполегливому лобіюванні цього питання на всіх можливих рівнях. У число завдань, що повинні бути включені в плани діяльності цих установ, принаймні найбільших з них, входить створення супровідної системи банків дублюючого коротко- та середньострокового зберігання носіїв спадковості (насіння, вегетативних органів, пилку, тканинних культур тощо) вразливих видів природної флори та генетичних рослинних ресурсів компонентів рослинного світу України різних груп та категорій цінності (економічно, культурно-цінних тощо).

Ботанічні сади в Україні є провідними інституціями держави для виконання нею положень ст. 10 КБР. їх щоденна науково-прикладна робота - один із факторів сприяння відверненню або постійному зменшенню й зведенню до мінімуму цілого ряду аспектів негативного впливу на біорізноманіття, оскільки саме вони ведуть пошук економічно цінних видів, здійснюють їх вивчення з метою подальшого впровадження і самі ж проводять первинне розмноження та передачу рослинного матеріалу для налагодження його масового виробництва і впровадження в різних галузях народного господарства - садівництві, медицині, лісовому та лісопарковому секторах.

Помітна роль ботанічних садів України і у справі реалізації положень ст. 12 КБР. У сукупності вони ведуть наукові дослідження в багатьох напрямах біології та тісно пов'язаних з нею галузях науки. Окрім вкладу в інтродукцію, ботанічні сади задіяні у вивченні флори і рослинності, розробленні ряду екологічних проблем, а також працюють над розв'язанням задач систематики, етноботаніки, анатомії та морфології, садівництва та сільського господарства. На їх базі реалізуються ряд навчальних програм, в першу чергу - навчальна та виробнича практика студентів, учнів окремих шкіл та консультативна допомога фахівцям-практикам.

У ботанічних садах України наявні всі необхідні ресурси для їх активної участі у забезпеченні виконання державою положень КБР щодо міжнародної торгівлі видами дикої флори і фауни, які знаходяться під загрозою (CITES). Стосовно торгівлі рослинами перед ботанічними садами сама реальність і наявні можливості вимагають стати центральними ланками в інфраструктурі забезпечення діяльності в рамках CITES, включаючи і широку пропагандиську та роз'яснювальну роботу. В цьому плані згідно з передбачуваними Порядком денним рекомендаціями (Wyse Jacckson, Sutherland, 2000) перед садами відкриті, насамперед, такі можливості:

• увійти в перелік наукових інституцій, наділених повнова­женнями для здійснення офіційної експертизи об'єктів рослинного світу на предмет їх приналежності до списку видів додатків 1-3 CITES (до числа таких інституцій зарахувати Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, Донецький ботанічний сад НАН України, Національний науковий центр " Нікітський ботанічний сад УААН");

• рекомендувати своїх фахівців для участі в роботі експертної комісії щодо вирішення питань транскордонної торгівлі рідкісними видами рослин. Увійти в число інституцій для надання консультацій та проведення практичних занять для ознайомлення з об'єктами зі списків CITES для відповідних працівників митниці та працівників юридичної служби;

• при розбудові інфраструктури, необхідної для впровадження CITES в Україні, ботанічні сади є найбільш придатними структурами для тимчасового зберігання і подальшого (при необхідності) повернення в природні місцезростання конфіскованого на митницях рослинного матеріалу зі списків CITES;

• взяти участь у розробленні програми і здійсненні необхідних заходів з просвітницької роботи серед широких верств населення щодо CITES (центрами відповідної просвітницької роботи в Україні можуть стати, насамперед, такі ботанічні сади як Національний ботанічний сад ім.М.М.Гришка НАН України, Донецький ботанічний сад НАН України, Національний науковий центр " Нікітський ботанічний сад УААН", Ботанічний сад Одеського державного університету, Ботанічний сад ім. Фоміна Київського національного університету).

Конвенція ООН щодо боротьби зі спустелюванням для ботанічних садів України не стоїть у ряду необхідних для виконання в плані захисту внутрішньодержавних інтересів. Але в перспективі, з розвитком економіки і посиленням міжнародної інтеграції держави, її науковці, і в першу чергу співробітники ботанічних садів, які ведуть широку інтродукційну роботу з рослинами з усього світу, могли б також долучитися до вирішення окремих аспектів цієї проблеми, актуальної для людства в цілому. Невеликий посильний вклад у цю справу вони можуть зробити вже сьогодні, зберігаючи і вивчаючи рослини з посушливих пустельних та напівпустельних районів. Отримана інформація щодо особливостей їх росту й розвитку в заданих штучних умовах, дані про рівень репродуктивної здатності становлять інтерес для фахівців, що здійснюють комплексну практичну роботу з освоєння пустельних земель через інтродукцію визначених видів та налагодження там масової культури інтродукованих рослин.

Є місце для виконання ботанічними садами роботи і в межах рамкової Конвенції ООН щодо змін клімату. Дослідження з цих питань близькі їм, оскільки інтродукуючи і вивчаючи рослини в нових умовах, науковці цих установ основну увагу завжди зосереджували саме на особливостях впливу едафо-кліматичних факторів на рослинні організми. Конвенція ж ставить однією з задач саме вивчення впливу змін клімату на стан біорізноманіття, в першу чергу, фіксацію негативних наслідків цього впливу. Окрім цього, вони також можуть зробити ще один внесок у цю справу через включення зазначеної проблеми в теми просвітницької роботи.

Ботанічні сади України, особливо найстаріші історичні дендропарки, створені на базі старовинних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, володіють не лише природною, а й культурною спадщиною. Отже, є об'єктивні підстави для їх роботи щодо реалізації в Україні міжнародної Конвенції про захист світової культурної і природної спадщини. Нині до світового списку об'єктів такої спадщини включено лише дендропарк " Софіївка". Але і в багатьох інших об'єктів зі статусом ботанічного саду, при наведенні деякого впорядкування, а іноді і значних робіт з реконструкції, є підстави працювати в напрямі підготовки клопотань до їх включення в число світової культурної та природної спадщини. В найближчій перспективі основне завдання в межах цієї конвенції - роботи з виявлення і відвернення небезпек, які сьогодні в Україні становлять дуже високу загрозу багатьом цінним природно-культурним об'єктам, що можуть у перспективі стати загальносвітовою спадщиною.

У плані сприяння виконанню рішень Рамсарської конвенції щодо збереження водно-болотних угідь перед ботанічними садами відкрито кілька варіантів їх можливої і дуже потрібної для справи участі. Перше -це дослідження стану природних екосистем цього типу в координації з іншими ботанічними установами, де вже на високому рівні налагоджена ця робота. Друге, що повинно стати основним у розв'язанні даної проблеми - ex situ збереження видів з таких місцезростань. Окрім дослідження видів з водно-болотних екосистем, розроблення способів їх культури, та розповсюдження в штучних культурценозах у місію ботанічних садів входить і увага до цього питання як однієї з важливих тем просвітницької роботи.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал