Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Підготовка кадрів для органів регіонального управління






Важливою умовою економічного зростання є забезпечення підго­товки кадрів для органів регіонального управління та місцевого само­врядування, здійснення систематичного підвищення кваліфікації всіх



Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ


спеціалістів. Кадрове забезпечення слід вважати однією із основних в складі напрямів реалізації адміністративної реформи в Україні.

Адміністративна реформа має забезпечити докорінні зміни у фор­муванні організації роботи виконавчої влади, створення нових організа­ційних структур управління на різних рівнях державного керівництва, впровадження економічних основ функціонування державних органів влади. Проведення адміністративної реформи в Україні передбачає ви­рішення таких завдань:

• формування ефективної організації виконавчої влади на централь­ному та місцевому рівнях управління;

• формування більш досконалої системи місцевого самоврядування;

• впровадження нової ідеології діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, спрямування діяльності на забезпе­чення прав і свобод громадян;

• організація на нових засадах державної служби та служби в орга­нах місцевого самоврядування, створення раціональної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів. Статистичні дані свідчать, що в органах регіонального управління

задіяна значна кількість працівників. Тільки в системі місцевих органів влади на території Західного Полісся (Волинська, Рівненська та Жито­мирська області) працює понад 40 тисяч фахівців, в тому числі в складі депутатського корпусу місцевих рад — 30 тисяч чоловік. Депутати рад мають мати спеціальні знання з питань економіки, регіональної еконо­міки та управління, від участі депутатів в прийнятті рішень, від того, яким чином будуть в рішеннях враховані інтереси громадян залежать результати економічного становища людей, соціальна захищеність лю­дей в умовах формування ринкового середовища в Україні.

В період, коли в державі формуються нові засади економічних відносин, особливо гостро стоїть питання підготовки кваліфікованих працівників органів місцевого самоврядування, які б мали необхідну професійну підготовку для негайного розв'язання невідкладних питань регіонального розвитку. Такі фахівці мають мати відповідний рівень еко­номічних знань, рівень культури, які б змогли теоретичні знання, нако­пичений вітчизняний та світовий досвід впровадити в практичне життя.


       
   
 


Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


Протягом останніх років в Україні визначений склад установ з певними завданнями і обов'язками, що займаються підвищенням кваліфікації державних службовців і формують певні рівні підготовки. Це центральний рівень, регіональний рівень та рівень місцевого само­врядування. До центрального рівня підготовки відносяться Українська академія державного управління при Президентові України, Академія муніципального управління та провідні вищі навчальні заклади м. Киє­ва. До регіонального рівня підготовки відносяться філіали Української Академії державного управління в містах Харкові, Львові, Одесі, Дніп­ропетровську, університети, що мають відповідну ліцензію. До рівня місцевого самоврядування відносяться курси, школи, центри підви­щення кваліфікації, муніципальні освітні установи, які здійснюють навчання працівників органів місцевого самоврядування. До них на­лежать короткотермінові курси, які не налаштовані на надання фахової спеціальної підготовки, а лише призначені для повідомлення про нову інформацію, що надходить до виконання.

Існуюча система спрямована, головним чином, на підвищення кваліфікації, а не на набуття спеціальної фахової освіти. Існуюча система має недоліки; вона не спроможна задовольнити підвищення загального професійного рівня працівників органів місцевого самоврядування.

Одночасно при здійсненні підготовки фахівців для органів місце­вого самоврядування не повністю використовується науковий та інте­лектуальний потенціал регіональних вищих навчальних закладів — уні­верситетів, які мають значний досвід навчальної, наукової, методичної роботи, мають відповідні зв'язки з установами та провідними фахів­цями місцевого самоврядування, спроможні надавати сталу, ґрунтовну професійну підготовку.

При виконанні важливої роботи по становленню системи надан­ня професійної освіти працівникам органів місцевого самоврядування варто використати позитивний досвід інших країн.

В країнах з розвинутою економікою (Європейські країни, США, Канада) існує чітка відпрацьована система навчальних закладів, які здійснюють підготовку та перепідготовку фахівців для органів держав­ного управління та місцевого самоврядування. У Північній Америці


Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

(США, Канада) більше 100 університетів, університетських шкіл та коледжів пропонують магістерські програми державного управління, а також сотні програм підготовки фахівців з державного управління на рівні бакалавра і навіть нижче. Як свідчить досвід США і Канади, основними і підготовці кадрів в галузі державного управління і від­повідні магістерські програми підготовки кадрів для органів держав­ного управління розраховані на 1-2-річний термін навчання. За своїм змістом ці програми інтегрують такі базові дисципліни як політоло­гія, право, економіка, менеджмент, соціальна і гуманітарна політика, інформаційні технології. Вибіркові дисципліни формуються відповід­но до спеціалізацій з концентрацією уваги на місцевих, регіональних та національній адміністративних системах, але мають міжнародний вимір. Здійснюється переорієнтація на менеджерський підхід з акцен­тами на професійну мотивацію і управлінську культуру працівників, етику поведінки, організаційні, комунікативні здібності тощо. У нав­чальних закладах застосовують форми і методи навчання, які допо­магають, покращують розуміння суспільного оточення, ролі держа­ви, пріоритетів державного курсу, розвивають здатність приймати ефективні рішення в умовах швидких змін у суспільстві. Активізації процесу навчання сприяє застосування ділових ігор, розгляд та аналіз конкретних ситуацій, презентація проектів щодо реальності програм з державного управління, наголос робиться на застосування знань при вирішенні конкретної ситуації, на інтеграцію теорії і практики.

Характерним для північноамериканської університетської моделі навчання фахівців для державної служби є його суттєва професій­но-практична орієнтація. Навчальні програми базуються не тільки на теоретичних розробках, в них дедалі більше враховуються конк­ретні практичні потреби адміністративної системи. Разом з тим нав­чальні заклади діють випереджувально, пропонують програми не лише для задоволення поточних, а й перспективних потреб. Підготовка дер­жавних службовців-керівників вищої, середньої і навіть нижчої ланки стає багатогранною, з орієнтацією на їх мобільність, можливість на пе­реміщення на іншу роботу як в межах окремого державного округу, так і між відомствами, регіонами. Випускники навчальних закладів



E. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


набувають здатності працювати у різноманітному й змінному соціаль­ному середовищі.

Побудова громадського, демократичного, правового суспільства в Україні вимагає докорінних змін у формуванні системи підготовки фа­хівців для органів державного управління та місцевого самоврядування. Система державного та регіонального управління базується на досягненні стабільності в економічному розвитку, а це залежить від людського факто­ра, від наявності лідерів, здатних забезпечити таку стабільність, від їх ос­віченості та готовності об'єктивно, реально оцінювати складну ситуацію.

Працівники органів місцевого самоврядування практично не охоплені можливістю отримати повну професійну освіту, яка необ­хідна для роботи в представницьких та виконавчих органах міст, сіл, селищ. У створенні такої системи одним із важливих її елементів має стати система професійної підготовки фахівців для органів місцевого самоврядування. Формування такої системи є важливим і необхідним фактором зміцнення державності, підвищення ролі і значення регіонів у загальнодержавному економічному та соціальному зростанні, що по­зитивно вплине на всю систему державного управління.

Відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2001 р.) служба в органах місцевого самоврядуван­ня визначається як професійна на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-роз­порядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Національний університет водного господарства та природоко­ристування (факультет менеджменту, кафедра регіонального управлін­ня) — м. Рівне — починаючи з 1994 р. вперше на території Західного Полісся почав готувати спеціалістів для органів місцевого самовря­дування за спеціальністю «Адміністративний менеджмент». Згодом, з 1998 р. підготовка спеціалістів була продовжена за спеціалізацією «Управління в організаціях місцевого самоврядування» спеціальності «Менеджмент організацій». Розроблені Освітньо-кваліфікаційна ха­рактеристика (ОКХ) та Освітньо-професійна програма (ОПП), створе­на необхідна науково-методична база.



Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ


Відповідно Закону «Про службу в органах місцевого самоврядуван­ня» встановлено сім категорій посад. Випускники університету можуть займати посади, що відповідають сьомій категорії (посади радників, кон­сультантів, секретарів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад), а згодом шостої та інших категорій. До шостої категорії, наприклад, віднесені посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення) рад та їх заступників, по­мічників голів, радників, консультантів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських рад.

Освітньо-кваліфікаційною характеристикою спеціальності «Уп­равління в організаціях місцевого самоврядування» визначений зміст функцій фахівця, типові завдання його діяльності та зміст уміння. 1. Функція планування. Типові завдання діяльності та уміння:

1.1. Розроблення стратегічних напрямів розвитку організації місцево­
го самоврядування:

• на основі системного аналізу з урахуванням потенціалу ор­ганізації та зовнішнього середовища формулювання місії ор­ганізації місцевого самоврядування;

• розробка стратегічних цілей функціонування організації міс­цевого самоврядування;

• на основі діагностики внутрішньої та зовнішньої інформації розробка стратегічних альтернатив розвитку, забезпечення на стадії планування високого рівня збалансованості розвит­ку відповідної території;

• вибір оптимальної стратегії управління з урахуванням мож­ливого рівня ризику.

1.2. Планування діяльності організації місцевого самоврядування:

• розробка та затвердження програми соціально-економічного та культурного розвитку села, селища, міста;

• на основі даних статистичної звітності та бухгалтерсько­го обліку оцінювання виробничо-економічного потенціалу



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


підприємств окремих галузей економіки, розрахунки обсягів діяльності, здійснення довготривалих прогнозів розвитку;

• використовуючи сучасні методики, проведення розрахунків основних економічних показників діяльності підприємств окремих галузей економіки регіонального розташування;

• розробка та впровадження в регіоні планів розміщення, спе­ціалізації та розвитку підприємств усіх форм власності;

• розробка місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів;

• розміщення на підприємствах регіону на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт, необ­хідних для територіальної громади;

• планування діяльності підприємств і організацій, які нале­жать до комунальної власності;

• здійснення планування використання майна, що нале­жить до комунальної власності відповідної територіальної громади;

• здійснення планування діяльності закладів освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, які належать тери­торіальним громадам;

• встановлення в межах визначених законодавством тарифів за виконання побутових, комунальних, транспортних та ін­ших послуг, які надаються підприємствами комунальної власності відповідної територіальної громади;

• узгодження планів роботи підприємств різних форм влас­ності, які не належать до комунальної власності, з метою за­побігання негативних соціальних, демографічних, екологіч­них та інших наслідків від їх діяльності;

• складання та затвердження місцевого бюджету.

1.3. Планування потреби в матеріальних, фінансових, трудових ресурсах:

• з використанням сучасних методик і економіко-математич-
них моделей обґрунтування потреби у матеріальних, фінан­
сових та трудових ресурсах, необхідних для забезпечення
регіонального розвитку;



Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ


• складання балансів матеріальних, фінансових, трудових ре­сурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управлін­ня соціально-економічним розвитком відповідної території;

• визначення потреби у паливі та будівельних матеріалах, не­обхідних для забезпечення населення відповідної території;

• складання планів використання природних ресурсів місцево­го значення;

• на основі сучасних методик обгрунтування шляхів ефектив­ного використання ресурсів.

1.4. Інформаційне забезпечення процесу планування;

• використовуючи різні джерела інформації, формування ін­формаційного забезпечення управління організацією місце­вого самоврядування. Здійснення формулювання економіч­них задач;

• ефективно використовуючи можливості автоматизованого робочого місця, проведення оперативної діагностики управ­лінської ситуації;

• на основі інформаційного забезпечення та комп'ютерних технологій розробка достатньої кількості альтернативних варіантів рішень;

• враховуючи соціально-економічну ефективність та екологіч­ну безпеку використання наукових методів оцінювання аль­тернативних рішень, обґрунтовування та вибір оптимального рішення;

• слідкуючи за змінами у законодавстві, забезпечення пра­вомочності діяльності посадових осіб органу місцевого самоврядування.

2. Функція організаційна. Типові завдання діяльності та уміння: 2.1. Організація роботи спрямованої на досягнення призначення ор­ганізації місцевого самоврядування:

забезпечення збалансованого економічного та соціального

розвитку села, селища, міста;

організація виконання програм соціального-економічного та

культурного розвитку відповідної території;


Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

залучення підприємств, організацій усіх форм власності до участі в комплексному розвитку села, селища, міста; забезпечення ефективного використання природних, трудо­вих і фінансових ресурсів відповідної території; забезпечення населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоресурсами;

вирішення питання стосовно адміністративно-територіаль­ного устрою.

2.2. Організація зовнішньоекономічної діяльності:
обґрунтування альтернативних стратегій зовнішньоекономіч­
ної діяльності, а також механізмів їх реалізації;
аналіз експортних можливостей підприємств відповідної те­
риторії та їх імпортних потреб;

на основі ринкових досліджень вивчення можливостей потен­ційних закордонних партнерів, аналіз ефективності зовнішньое­кономічних зв'язків з урахуванням світового розподілу праці; прийняття рішень щодо каналів реалізації та каналів надход­ження ресурсів, сприяння укладанню угод із закордонними постачальниками та споживачами, їх реалізації; на основі досліджень світового ринку вивчення можливостей

закордонних партнерів, оцінка їх конкурентного статусу та можливостей для співпраці;

• здійснення контрольно-аналітичних функцій шодо зовніш­
ньоекономічної діяльності підприємств, що розташовані
на території села, селища, міста.

2.3. Організація управління соціальною сферою:

• організація матеріально-технічного та фінансового забезпе­чення закладів освіти, охорони здоров'я, культури, фізкуль­тури і спорту, які належать територіальній громаді;

• залучення на договірних засадах коштів підприємств, роз­ташованих на відповідній території, та коштів населення на будівництво та ремонт об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури, на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;


Розділ 8

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

• організація медичного обслуговування та харчування у за­кладах освіти, культури, фізкультури і спорту, які належать територіальній громаді;

• надання допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці, ін­валідам з дитинства, сім'ям загиблих військовослужбовців у вирішенні житлово-побутових питань;

• організація для громадян похилого віку та інвалідів роботи будинків-інтернатів, побутового обслуговування;

• вирішення питання про надання ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни і праці, ма­лозабезпечених громадян.

2.4. Організація роботи житлово-комунального господарства:

• надання дозволу на спорудження об'єктів містобудування не­залежно від форм власності;

• здійснення обліку житлового фонду та контроль за його використанням;

• організація будівництва та ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, житло­вих будинків та шляхів місцевого значення;

• забезпечення експлуатації об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспоріу і зв'язку, що перебувають у комунальній влас­ності територіальної громади;

• використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що на­лежать до комунальної власності;

• вирішення питань стосовно водопостачання міста, відведен­ня та очищення стічних вод, контролю якості питної води;

• організація виконання робіт по благоустрою населеного пункту;

• здійснення заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, інших надзвичайних ситуацій.

2.5. Організація фінансової роботи:

• забезпечення виконання місцевого бюджету;



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


погодження з підприємствами, що не належать до комуналь­ної власності, тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг; здійснення фінансування видатків з місцевого бюджету.

2.6. Розроблення раціональних форм організації управління:
аналіз діючих організаційних структур управління селом, се­
лищем, містом;

 

збалансування відповідальності та повноважень між ланками системи управління та посадовими особами; на основі розподілу повноважень та відповідальності між ланками та рівнями управління проектування організаційної структури управління; складання посадових інструкцій та положення про структур-

ні підрозділи організації місцевого самоврядування.

 

2.7. Організація впровадження управлінських рішень:
структурування завдання відповідно до чисельності виконав­
ців, визначення черговості робіт, розрахунок терміну їх вико­
нання, складання план-заходів реалізації рішень;
добір виконавців відповідно до їх кваліфікації та ділових рис
та організація їх діяльності по виконанню рішень;
регламентування та нормування роботи конкретного
виконавця.

2.8.

Раціональна організація управлінської праці:

використовуючи принципи та методи організації управлінської праці, має вміти ефективно розподіляти повноваження в струк­турі апарату управління органу місцевого самоврядування; виходячи з групових норм та статусу членів групи, організа­ція виконання функціонально пов'язаних дій членів групи; аналіз витрат робочого часу, складання реалістичних гнучких планів особистої роботи;

на основі планування робочого часу здійснення раціональної організації управлінської праці;

організація та обладнання робочих місць для персоналу управління;



Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ


• робота з фіксованою інформацією, з довідковою літературою, складання текстів доповідей, виступів, статей;

• підготовка проведення нарад та зборів, здійснення усіх видів управлінської діяльності; організація приймання відвідувачів;

• за допомогою технічних засобів зв'язку, безпосереднього спілкування, підтримування ділових контактів, проведення ділових бесід із закордонними партнерами.

2.9. Управління персоналом:

• взаємодія з державними службами зайнятості, здійснення до­бору, наймання кадрів, проведення співбесід з претендента­ми, їх тестування;

• здійснення заходів щодо ефективної адаптації працівників;

• застосування різних методів оцінювання персоналу, розробка плану розвитку персоналу організації, формування кадрово­го резерву;

• проведення обліку кадрів, формування структури колективу та його чисельність;

• аналіз плинності кадрів, розробка та впровадження заходів щодо стабілізації колективу;

• забезпечення високого рівня трудової, виробничої дисциплі­ни, проведення виховної роботи в колективі;

• зміцнення та ефективне використання кваліфікаційного по­тенціалу органу місцевого самоврядування.

2.10.Формування колективу та керівництво ним:

• надавати психолого-педагогічну характеристику окремій особистості;

• з урахуванням індивідуальних особливостей виконавців, групо­вої та особистої їх поведінки, уміти добирати склад колективу;

• підтримання на оптимальному рівні кількісного співвідно­шення між працівниками з урахуванням їх психологічної сумісності, забезпечення нормальних стосунків в колективі;

• створення підтримки відносин між членами трудового колек­тиву на правовій основі та демократичних принципах, фор­мування відчуття єдиної команди;


різні засоби впливу на підлеглих, підтримання розумного ба­лансу влади;

• поєднання офіційних повноважень та особистого авторитету,
формування власною гнучкого стилю керівництва.

2.12.Формування та розвиток організаційної культури:

• дотримання етики управлінської діяльності, вдосконалення стилю та методів керівництва персоналом;

• створення умов для підвищення рівня культури працівників, сприяння безперервному навчанню працівників, створення умов для їх самовдосконалення;

• забезпечення культури в процесі управління (прогресивної технології, раціональної організації праці, ділового спілку­вання, діловодства тощо).

2.13.Забезпечення охорони праці:

• дотримання правових норм, регламентуючих нормативи з охорони праці;

• розробка заходів щодо покращення умов праці, запобігання професійним захворюванням і виробничому травматизму;

• проведення інструктування підлеглих з охорони праці, забез­печення навчання персоналу з питань охорони праці.



Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ


2.14. Організація діловодства:

• уміння документально оформляти управлінські рішення, вес­ти кореспонденцію використовуючи оргтехніку, обладнання автоматизованого робочого місця;

• уміння оцінювати ефективність використання оргтехніки;

• проведення аналізу поштових надходжень, уміння працюва­ти із заявами та скаргами громадян;

• організація та ведення власного архіву;

• розроблення засобів по вдосконаленню системи документообо­роту, організація раціонального руху документів в організації;

• документальне оформлення усіх процесів в системі управ­ління в організації місцевого самоврядування.

3. Функція мотиваційна. Типові завдання діяльності та уміння:

3.1. Розроблення ефективних систем мотивації та оплати праці:

• розроблення та впровадження комплексних мотиваційних за­ходів, забезпечуючи узгодження інтересів працівників з інте­ресами організації місцевого самоврядування;

• створення мотиваційних умов для трудової самореалізації співробітників;

• використовуючи індивідуальний підхід, здійснювати добір та застосування різноманітних стимулів праці;

• визначення ефективності використання діючих форм і сис­тем заробітної плати, матеріального стимулювання, підготов­ка пропозицій щодо їх удосконалення.

3.2. Створення сприятливого соціально-психологічного клімату в ко­
лективі:

• регулювання міжособистих стосунків між членами трудового колективу, використовуючи психологічні методи управління;

• сприяння розвитку творчого потенціалу працівників, заохо­чення їх до новаторської діяльності;

• використання методів пропаганди й агітації у поширенні еко­номічних, правових, естетичних та інших знань;

• володіння методами збирання соціальної інформації (спос­тереження, аналіз документації, опитування, тестування,



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


соціометрія та ін.) і методами кількісної та якісної обробки даних (математичні, статистичні та ін.). 3.3. Управління конфліктами:

• аналіз конфліктних ситуацій, запобігання їх переростанню у конфлікт, своєчасна нейтралізація конфліктних ситуацій, використовуючи методи управління конфліктами;

• з урахуванням соціальної справедливості забезпечення регу­лювання задоволення заявок працівників на соціальне обслу­говування, розподіл матеріальних і нематеріальних благ;

• застосування стилю лідерства, який відповідає вимогам ситуації.

4. Функція координаційна. Типові завдання діяльності та уміння: 4.1. Узгоджене використання усіх видів ресурсів; регулювання діяль­ності в забезпеченні соціально-економічного розвитку:

• забезпечення адміністративного впливу на процеси вико­ристання на відповідній території усіх видів ресурсів;

• здійснення стабілізуючого впливу на процеси соціально-еконо­мічного розвитку, своєчасне усунення відхилень в управлінській діяльності окремих структурних підрозділів органів місцевого са­моврядування та підпорядкованих їм підприємств, організацій:

• сприяння розробці та впровадженню територіальних програм соціально-економічного розвитку, програм працевлаштуван­ня та соціального захисту населення регіону;

• сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків усіх під­приємств, розташованих на відповідній території;

• сприяння створенню спільних з іноземними партнерами під­приємств виробничої та соціальної інфраструктури;

• сприяння здійсненню інноваційної та інвестиційної діяль­ності на відповідній території;

• сприяння розвитку всіх видів освіти і медичного обслугову­вання, діяльності освітніх та лікувальних закладів усіх форм власності;

• створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, їх трудового навчання, професійної орієнтації;



Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ


• сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних організацій;

• створення умов для розвитку культури, народної творчості, національних традицій, художніх промислів і ремесел;

• сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ та адвокатури;

• проведення оперативних нарад.

4.2. Регулювання поведінки персоналу в процесі діяльності організації:

• на основі розроблених та затверджених планових завдань уміння координувати діяльність персоналу органу місцево­го самоврядування, а також підлеглих цьому органу підпри­ємств, організацій;

• використовуючи організаційно-соціальні правила, уміння ко­ординувати діяльність окремих груп працівників.

5. Функція контрольна. Типові завдання діяльності та уміння: 5.1. Облік та аналіз діяльності організацій місцевого самоврядування:

• організація обліку та звітності в організації місцевого самоврядування;

• складання первинної бухгалтерської та статистичної звіт­ності за результатами діяльності;

• контролювання стану документаційного забезпечення управління;

• складання звітності про хід і результати виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території;

• здійснення статистичного обліку громадян, які проживають на відповідній території;

• здійснення обліку результатів діяльності підприємств вироб­ничої сфери на відповідній території;

• здійснення обліку результатів діяльності підприємств та ор­ганізацій соціальної сфери на відповідній території;

• здійснення обліку стану зайнятості населення;

• здійснення обліку соціального забезпечення, соціального за­хисту населення та поліпшення житлових умов громадян;



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


• з використанням сучасних методик та з позицій системного
підходу забезпечення комплексного аналізу діяльності ор­
ганізації місцевого самоврядування.

5.2. Контроль за забезпеченістю ресурсами відповідної території та
виконанням управлінських рішень:

• використовуючи принципи зворотного зв'язку, здійснен­ня контролю за ефективністю дій виконавців конкретних рішень;

• контроль за станом забезпеченості відповідної території ре­сурсами, за рівнем запасів та своєчасним ЇХ поповненням;

• контроль за виконанням програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території;

• контроль за станом обслуговування населення підприємства­ми житлово-комунального господарства, торгівлі та громад­ського харчування, побутового обслуговування, транспорту і зв'язку усіх форм власності;

• здійснення контролю за станом забудови відповідної території;

• формування механізму оцінки управлінської діяльності, сис­тематичне здійснення процедури об'єктивного оцінювання результативності діяльності управлінського апарату;

• заохочення підлеглих до розвитку самоконтролю та самодисципліни.

5.3. Контроль за використанням комунальної власності:

• здійснення контролю за діяльністю підприємств і організа­цій, які належать до комунальної власності;

• здійснення контролю за використанням прибутків підпри­ємств комунальної власності відповідної територіальної громади.

5.4. Контроль за фінансовою діяльністю та розрахунковими опера­
ціями:

• здійснення контролю за своєчасністю здійснення розрахунків
і надходження платежів, за оформленням фінансово-розра­
хункових і банківських операцій;


Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

• здійснення контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету підприємствами усіх форм власності;

• здійснення контролю за дотриманням цін і тарифів.

5.5. Забезпечення дотримання норм природоохоронного законодавс­тва та охорони праці:

• здійснення контролю за дотримання земельного та природо­охоронного законодавства, використання та охорону земель, природних ресурсів, за станом навколишнього середовища;

• сприяння впровадження ресурсозберігаючих заходів;

• здійснення контролю за станом благоустрою відповідних те­риторій, охороною зелених насаджень та водойм;

• контроль за наявністю інструктивно-методичної документа­ції з охорони праці;

• забезпечення поточного контролю за станом охорони праці.
6. Функція освітня. Типові завдання діяльності та уміння:

• створення підлеглим сприятливих умов для навчання, розроб­лення проектів планів підготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

• прийняття особистої участі в організації різних форм навчання;

• уміння вибору раціональних видів та форм навчання, викорис­товуючи досвід роботи органів місцевого самоврядування;

• використання передових прийомів, дидактичних методів навчання;

• здійснення контролю за якістю проведення занять, навчаль­них планів і програм, забезпечення аналізу результатів нав­чання та його ефективність.

Освітньо-кваліфікаційною програмою (ОПП) спеціальності «Уп­равління в організаціях місцевого самоврядування» передбачена фун­даментальна теоретична та практична підготовка фахівців у вирішенні соціальних та економічних регіональних питань.

До розробки ОПП та навчального плану підготовки спеціаліста застосований системно-блочний підхід, використання якого дозволяє


       
 
   
 


Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


розглядати ОПП та навчальний план як складну систему, що скла­дається з певних підсистем та окремих елементів (дисциплін). В такій системі у вигляді підсистем виступають окремі блоки дисциплін. Сис­темно-блочний підхід дає можливість сформувати схему обґрунтова­ної послідовності вивчення дисциплін, пов'язати вивчення одних дис­циплін з використанням знань попередніх, здійснити необхідний мето­дичний та термінологічний зв'язок між дисциплінами. Загальні схеми, що розкривають зміст навчального плану, наведені на рис.8.2 та 8.3.



 

 


Рис. 8.2

Структура навчального плану, що характеризує науково-практичну підготовку спеціаліста

Схема на рис. 8.2. дає уявлення про навчальний план, що скла­дається із підсистем, що визначають зміст блоків дисциплін, призна­чених для забезпечення загальнонаукової та професійної підготовки. Виділені окремі блоки-підсистеми такого змісту: гуманітарний, при­родничо-науковий, загальноекономічний, професійної орієнтованої підготовки та фаховий блоки. Кожен блок дисциплін має в своєму складі декілька дисциплін, що дає можливість забезпечити теоретичну підготовку, освоїти спеціальні предмети, набути необхідних знань та навичок для вирішення професійних завдань. У вигляді окремого бло­ку виступає низка навчальних та виробничих практик. Завершується навчання дипломним проектуванням.


Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

Блоки дисциплін навчального плану, що формують знання та на­вики управління окремими видами діяльності, у сфері яких буде пра­цювати випускник навчального закладу, представлені на рис. 8.3.

Рис. 8.3

Структура навчального плану, що характеризує формування знань та навичок спеціаліста для забезпечення його роботи в окремих видах діяльності

Передбачено виділення таких трьох видів діяльності:

• підприємницька — на підприємствах різних галузей народного господарства;

• регіональна — на рівні адміністративної території області, райо­ну, села, селища, міста;

• державна — в центральних органах державної влади.

До першого блоку «Управління підприємством» увійшли дис­ципліни, що формують знання та навички управління підприємниць­кою діяльністю в різних галузях економіки та формах власності.

Група дисциплін, що формує знання та навички управління со­ціально-економічними процесами на регіональному рівні, входить до другого блоку «Регіональне управління». Відповідно група дис­циплін формує знання та навички управління соціально-економіч­ними процесами на державному рівні і входить до блоку «Державне управління».



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


Здійснення підготовки фахівців за спеціальністю «Управління в організація місцевого самоврядування» сприяє покращенню підго­товки кадрів для важливої сфери управлінської діяльності.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.045 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал