Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Соціальний захист та соціальне забезпечення людей






Відповідно Конституції України створюються умови для досягнен­ня високого матеріального добробуту громадян, запровадження дієвої системи соціального захисту усіх членів суспільства, для вільного та всебічного розвитку, для самореалізації можливостей кожної людини.

У всіх європейських державах запроваджені певні принципи і правила соціального захисту громадян, шо забезпечує соціальну стабільність у державі. На соціальний захист витрачається 28 % ВВП, а разом із пенсіями і медичним обслуговуванням — більше як 32 %.



Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА


Від реалізації заходів соціально-економічного змісту залежить ство­рення соціально орієнтованої економіки. Для цього виділяються значні кошти, хоча їх обсяг обмежений, не достатній для забезпечення високо­го рівня соціальних потреб населення. Створення умов для соціального захисту та соціального забезпечення людей сприяє прийняття Верхов­ною Радою України низки законів, які визначають рівень стандартів та гарантій, формують систему соціальної безпеки для всіх громадян.

Законом України «Про соціальні послуги» (2003 р.) визначений склад соціальних послуг, до яких відносять надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребу­ють сторонньої допомоги. Це такі життєві обставини, за яких особа набуває права на отримання соціальних послуг: інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, ма-лозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа.

До основних форм надання соціальних послуг відносять ма­теріальну допомогу та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається у вигляді грошової або натураль­ної допомоги: харчових продуктів, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої пот­реби, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціаль­них послуг: за місцем проживання особи (вдома); у стаціонарних ін­тернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та за­кладах; в установах та закладах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; в територіальних центрах соціального обслуговування; в інших закладах соціальної під­тримки (догляду).

Конкретними видами соціальних послуг можуть бути: • соціально-побутові послуги — забезпечення харчовими продук­тами, транспортними послугами, виклик лікаря, придбання та до­ставка медикаментів;



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


психологічні послуги — надання консультацій з питань психічного здоров'я, застосування психодіагностики, надання медичних порад;

• соціально-педагогічні послуги — організація індивідуального навчального та виховного процесів, дозвілля, спортивно-оздоро­вчої, технічної та художньої діяльності;

• соціально-медичні послуги — підтримка та охорона здоров'я, здійс­нення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія:

• соціально-економічні послуги — надання натуральної чи грошо­вої допомоги;

• юридичні послуги — надання консультацій з питань законодавс­тва, здійснення прав та інтересів осіб;

• послуги з працевлаштування — пошук підходящої роботи, спри­яння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевла­штованої особи.

Соціальні послуги можуть надаватися за плату і безоплатно.

Безоплатні соціальні послуги державні і комунальні органи влади надають у визначених державними стандартами соціального обслуго­вування обсягах трьом категоріям осіб:

1) громадянам, не здатним до самообслуговування у зв'язку з похи­лим віком, хворобою, інвалідністю і шо не мають рідних, які по­винні забезпечити їм догляд і допомогу;

2) безробітним, постраждалим від стихійного лиха чи катастроф, бі­женцям (якщо їх середньомісячний сукупний доход нижче за вста­новлений прожитковий мінімум);

3) дітям та молоді, які потрапили у складну життєву ситуацію
у зв'язку в інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю,
малозабезпеченістю, конфліктами і жорстким ставленням в сім'ї.
Для забезпечення громадян послугами передбачено функціо­
нування тимчасових притулків, у т. ч. для неповнолітніх, в яких
організовується тимчасове проживання громадян без визначеного
місця проживання та інших осіб з наданням їм відповідної допомоги.
Запроваджується також діяльність волонтерів — осіб, які добровільно
здійснюють благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, шо
має суспільно корисний характер.


Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

Оплата праці як соціальна гарантія для забезпечення необхідних умов для життя, як фактор економічної стабільності

Формування економічної стабільності у розвитку окремих регіонів та країни в цілому безпосередньо залежить від системи економічних пе­ретворень і на цій основі фінансування соціальної сфери. До складової частини соціально спрямованої ринкової економіки належить визначен­ня вартості національної робочої сили, реформування системи заробіт­ної плати. Прихід до влади прагматично та реалістично налаштованих політиків визначив прийняття рішень, що безпосередньо пов'язують зростання добробуту населення від економічного зростання. Тільки в залежності від росту внутрішнього валового продукту залежить темп соціально-економічного розвитку, стабільність рівня інфляції, ліквіда­ція такого негативного явища, як заборгованість по заробітній платі, сталий характер соціально-трудових відносин у суспільстві.

Необхідність реальної оцінки робочої сили — один із шляхів підвищення продуктивності праці, зростання економічного потенціалу, створення надійного фундаменту для соціального захисту населення.

Традиційно існувала та ще існує висока норма експлуатації влас­ної робочої сили, що проявляється в значно нижчому порівняно з інши­ми країнами рівні оплати праці. У цілому по народному господарстві України частка заробітної плати в собівартості продукції в середньо­му становить приблизно 10%, тоді як в Європі та США цей показник на рівні 40%, а в наукоємних галузях і сфері послуг — до 90%.

Одночасно у структурі собівартості одиниці продукції домінують витрати на паливно-енергетичні ресурси, оплата банківського кредиту, непомірні податки, амортизаційні відрахування. Існує чітко виражене протиріччя між надзвичайно високим порівняно з європейськими стан­дартами рівень кваліфікації робочої сили і найнижча її вартість. Низька заробітна плата загрожує деградацією найкваліфікованіших структур національної робочої сили.

Рівень заробітної плати залежить від виду економічної діяльності та від впливу факторів, пов'язаних з територіальним розташуванням регіону. Протягом останнього періоду в Україні приймаються заходи



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


по підвищенню заробітної плати — за останні 4 роки заробітна плата виросла в 2, 5-2, 6 рази. В той же час зберігається значний розрив у рівні оплати праці в окремих галузях економіки. Максимальний рівень за­робітної плати перевищує мінімальний в 4-4, 9 рази. Значні відмінності склалися у рівні оплати праці в окремих видах економічної діяльності, про що свідчать дані, наведені в табл. 5.10.

Таблиця 5.10.

Середньомісячна номінальна заробітна плата за основними видами економічної діяльності

Найвищий рівень заробітної плати у працівників банківської сфе­ри — в 2, 1 рази більший порівняно із середнім рівнем заробітної плати по країні. У працівників транспорту і зв'язку рівень заробітної плати більший за середній рівень заробітної плати по країні на 43 % у праців­ників промисловості — відповідно на 25 %.

Найнижчий рівень заробітної плати у працівників сільського та лісового господарства — майже в 2 рази порівняно із середнім рівнем заробітної плати по країні. Надзвичайно низький рівень заробітної пла­ти у працівників охорони здоров'я — в 1, 7 рази порівняно із середнім рівнем заробітної плати по країні, у працівників освіти — відповідно



Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА


в 1, 4 рази, у працівників культури — в 1, 5 рази порівняно із середнім рівнем заробітної плати по країні.

Існують розбіжності в оплаті праці в залежності від територіаль­ного розташування регіону (табл. 5.11).

Таблиця 5.11

Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників за регіонами

Найвищий рівень заробітної плати в м. Києві — в 1, 6 рази більше порівняно із середньою заробітною платою по країні. Також високий рівень заробітної плати на території промислово розвинутого Донець­кого регіону — на 6% більше порівняно із середньою заробітною пла­тою по країні. Протягом тривалого часу зберігається стала тенденція, яка характеризується тим, що середній рівень заробітної плати на тери­торії усіх за винятком Донецького регіонів залишається нижчим порів­няно із рівнем середньої заробітної плати по країні.

На багатьох підприємствах високотехнологічного виробництва через відплив кваліфікованої робочої сили втрачено можливість вико­нання унікальних технологічних операцій.

Низька заробітна плата — головна причина затримки у впровад­женні досягнень науково-технічного прогресу, негативне відношен­ня до використання нових досягнень вчених. Нові високі технології



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


стають вигідними тільки при наявності високої вартості робочої сили. При низькій вартості робочої сили невигідно використовувати науково-технічні надбання. В таких умовах зростання обсягів виробництва до­сягають екстенсивним шляхом, в результаті залучення дешевої робочої сили при наявності повної зайнятості населення.

Таким чином, висока вартість робочої сили — це важливий, ста­більний резерв нагромадження національного багатства. Одночасно — це стабільні надходження коштів до бюджету та відрахування з бюд­жету для формування соціальних фондів та забезпечення соціального захисту населення.

В умовах ринкової економіки актуальною проблемою стає впро­вадження диференційованої оплати праці в залежності від кваліфікації, трудового вкладу, якості та обсягу виконаної роботи. У підприємниць­кій сфері така диференціація здійснюється гнучкіше, використовуючи фонд заробітної плати в рамках чинного законодавства.

У складному становищі опинились працівники соціальної сфери. Рівень заробітної плати працівників окремих її галузей, зокрема охо­рони здоров'я, освіти, культури, соціального захисту, не відповідає вимогам часу. Не виконуються вимоги до рівня заробітної плати, що передбачені законодавством України, де визначено, що вона повинна бути на рівні, не нижчому від середньої заробітної плати у промисло­вості чи в народному господарстві загалом. В дійсності рівень за­робітної плати в установах охорони здоров'я та соціального захисту становить 45-50%, в освіті — 55-60% від середньої заробітної плати у промисловості. Такий стан з оплатою праці в соціальній сфері є постійним джерелом соціального напруження у трудових колективах, причиною поширення бідності серед працюючих в освіті, культурі, охороні здоров'я, виникнення трудових конфліктів, страйків.

Негативно впливає періодичне підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до збільшення прожиткового мінімуму у зв'язку з тим. що у такому випадку зростає найнижча заробітна плата, а оплата праці кваліфікованих працівників та спеціалістів залишається незмінною. Тому зараз третя частина лікарів мають заробітну плату майже на рівні прожит­кового мінімуму. Не краще становище в інших галузях соціальної сфери.



Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА


Таке становище з оплатою праці веде до падіння ЇЇ стимулюючої функції, слабкої залежності оплати праці від кваліфікації персоналу і фактичних результатів праці.

Для реалізації передбачених законодавством гарантій стосовно забезпечення належної оплати праці в галузях соціальної сфери необ­хідно запровадити оплату праці на основі Єдиної тарифної сітки. Вона побудована таким чином, що за основу вихідної бази прийнято рівень не нижче мінімальної заробітної плати, встановленого у законодавчому порядку. Тарифні оклади по розрядах, що забезпечують матеріальну зацікавленість у праці в міру зростання її складності та з урахуванням кваліфікації працівників, встановлюють на основі використання від­повідних тарифних коефіцієнтів. Встановлена таким чином сітка опла­ти праці базується на зіставленні складності трудових функцій різних іруп і категорій персоналу, конкретних посадових обов'язків праців­ників і їх освітньою рівня з урахуванням змісту і характеру викону­ваних робіт, керівництва підлеглими, ступеня самостійності та рівня відповідальності.

Соціальний захист пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, пенсійне забезпечення та пенсійне страхування

В Україні проведена певна робота по забезпеченню соціального захисту пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Соціальний захист пенсіо­нерів, ветеранів та інвалідів регулюється законами України «Про пенсійне забезпечення» (1991 р.), «Про загальнообов'язкове пенсій­не страхування» (2003 р.), «Про недержавне пенсійне забезпечення» (2003 р.), «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захис­ту» (1993 р.), «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (1991 р.), «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та іншими правовими актами. Загальнодержавними і місцевими органами виконавчої влади та орга­нами місцевого самоврядування, відповідними організаційними комі­тетами здійснюються організаційні, соціальні та виховні заходи щодо створення належних умов для проживання пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Мова йде про ту частину громадян, яких називають золотим



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


поколінням, яке віддало кращі роки життя, а нерідко й здоров'я, ство­ренню багатств, якими користуються в сучасні часи.

Це — покоління, яке вийшло переможцем у боротьбі з фашизмом, відстояло незалежність, нинішній суверенітет України.

Це — покоління, яке забезпечувало перемогу зброєю, матеріаль­ними і продовольчими ресурсами на трудовому фронті, а у повоєнні роки відбудувало зруйновне народне господарство.

Це — покоління, дитинство якого припало на важкі воєнні роки і яке в народі отримало статус «діти війни».

Удосконалюється законодавча база щодо пенсійного забезпечення і соціального захисту, зростає рівень бюджетного фінансування прог­рам соціальної підтримки ветеранів, надано статус інваліда війни учас­никам бойових дій, які стали інвалідами внаслідок загального захво­рювання у повоєнний період, підвищено щомісячну грошову допомогу до пенсії інвалідам війни, спрощено порядок виплати ветеранам війни одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги, проводяться щоріч­ні медичні обстеження та диспансеризація.

Незважаючи на вжиті заходи, розміри пенсій залишаються низьки­ми. Проблема бідності серед пенсіонерів стала найгострішою проблемою нашого суспільства, породжує невдоволення більшості пенсіонерів.

В умовах існуючих труднощів в економічному розвитку України місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самовря­дування не вдається забезпечувати в повному обсязі вимоги Консти­туції і законодавства України щодо соціального, медичного і пенсій­ного забезпечення ветеранів і інвалідів. Низьким залишається рівень пенсійного забезпечення ветеранів. Лише частково задовольняються потреби ветеранів у забезпеченні транспортними засобами, зубопроте-зуванням, кардіостимуляторами, ліками на пільгових умовах та путів­ками для санаторно-курортного лікування.

В ряді областей незадовільно вирішується питання пільгового проїзду ветеранів війни, особливо у приміському транспорті. Гострою залишається проблема санаторно-курортного лікування, виплати компенсацій за невикористані путівки. Гармонійне реформування існуючої пенсійної системи забезпечується прийняттям законів «Про



Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА


загальнообов'язкове пенсійне страхування» (2003 р.) та «Про недер­жавне пенсійне забезпечення» (2003 p.). Введено нове, різнорівневе пенсійне законодавство, яке за принципами своєї побудови відповідає вимогам соціальної справедливості.

Запроваджена трирівнева система пенсійного забезпечення.

Перший рівень становить солідарна система загальнообов'язко­вого пенсійного страхування. Вона грунтується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних пос­луг за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Другий рівень — накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вона грунтується на засадах нако­пичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді, який створюється за рахунок страхових внесків застрахованих осіб для оп­лати довічних пенсій або одноразових виплат.

Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, яка грунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отриман­ня з них громадянами пенсійних виплат, в тому числі з недержавних пенсійних фондів.

Закон надає право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи двом категоріям громадян:

1) пенсіонерам, яким до дня набрання чинності цим законом уже було призначено пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпе­чення» (крім соціальних пенсій) або щомісячне довічне грошове утримання за іншими законодавчими актами (за умови, якщо вони не отримують пенсію з інших джерел);

2) іромадяни України, які застраховані згідно із законом та досягли вста­новленого пенсійного віку чи визнані інвалідами і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Страховий стаж визначається як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню і сплачу вал а збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхування згідно із цим законодавством і сплачує страхові внески.



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


До видів пенсійних виплат відносять:

• пенсія за віком;

• пенсія у зв'язку з інвалідністю внаслідок загального захворювання:

• пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Пенсія призначається після досягнення особою загальновстанов-леного пенсійного віку — 55 років для жінок та 60 років для чоловіків. Визначена диференціація розмірів пенсій залежно від:

• тривалості страхового стажу;

• розміру заробітної плати (доходу).

Це досягатиметься шляхом запровадження системи персоніфіко­ваного обліку відомостей про заробіток та сплату пенсійних внесків, на основі даних якої призначатимуть і виплачуватимуть пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України.

Солідарна система пенсійних виплат ґрунтуватиметься на внесках до неї коштів усіма працюючими громадянами країни та їхніми робо­тодавцями. З цих коштів і виплачуватимуться страхові пенсії.

Загальнообов'язкова система державного пенсійного страхуван­ня охоплюватиме усіх працюючих громадян (у тому числі й тих, хто забезпечує себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки). Це створює рівні права на пенсійне забезпечення для всіх категорій громадян.

Нова форма нарахування пенсій передбачає розширення періоду врахування заробітку під час визначення розмірів пенсій, зарахуван­ня до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески, та ставить майбутній розмір пенсії у залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу протягом якого вони сплачувались.

Передбачені пільги більш пізнього виходу на пенсію порівняно із досягненням пенсійного віку у вигляді підвищення розміру пенсії.

Відповідно до закону пенсії та інші види соціальних виплат та до­помоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом запроваджується принципово новий механізм індекса­ції пенсій. Так, у разі зростання середньої заробітної плати в Україні


Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

індексацію пенсій планується проводити щорічно, на рівні не менше 20% темпів зростання заробітної плати за попередній рік.

Накопичувальну систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування намічено впровадити після формування необ­хідних економічних передумов та налагодження ефективного держав­ного нагляду й регулювання в пенсійній сфері, а також за умови ство­рення тут належної інфраструктури.

Сутність загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування, яке запроваджуватиметься відповідно до нового законо­давства, полягає в тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійно­го фонду зосереджуватимуться у єдиному Накопичувальному фонді Тут ці внески обліковуватимуться на індивідуальних пенсійних рахун­ках іромадян. За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліко­вуються на накопичувальних пенсійних рахунках, можна буде отриму­вати такі пенсійні виплати:

• довічну пенсію з установленим періодом;

• довічну обумовлену пенсію;

• довічну пенсію подружжя;

• одноразову виплату.

Довічна пенсія — це пенсійна виплата, сума якої визначається в договорі страхування довічної пенсії та сплачується у визначеному законом порядку застрахованій особі після досягнення нею пенсійного віку або членам її сім'ї чи спадкоємцям.

Кошти Накопичувального фонду інвестуватимуться в економіку країни для отримання інвестиційного доходу і захисту внесків від інф­ляційних процесів. Управління цими коштами здійснюватимуть обрані на конкурсній основі спеціальні компанії з управління активами, для яких зазначена діяльність є професійною і які матимуть на це ліцензії.

Безпосереднє зберігання пенсійних активів здійснюватиме бан­ківська установа-зберігач, яка нестиме відповідальність за цільове ви­користання цих активів. Адміністративне обслуговування цієї системи здійснюватиме Пенсійний фонд України.

Кошти на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, які зможуть скористатися



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


ними з досягненням пенсійного віку або у випадках, передбачених за­коном, — і раніше цього терміну, наприклад, у разі набуття інвалід­ності. Виплати з Накопичувального фонду здійснюватимуться додат­ково до виплат із солідарної системи.

Введення накопичувального пенсійного страхування має позитивні переваги. Дасть можливість збільшити загальний розмір пенсійних витрат завдяки отримання інвестиційного доходу; посилює залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи. Крім того, функціонування накопичу­вального пенсійного страхування поряд із солідарною пенсійною систе­мою знижує ризик одержання громадянами низьких за розміром пенсії і і певним чином страхує майбутніх пенсіонерів від негативних демографіч­них тенденцій та можливих коливань в економічному розвитку держави.

Основу системи добровільного недержавного пенсійного забез­печення становитимуть недержавні пенсійні фонди, які за типами поділятимуться на відкриті, корпоративні та професійні. В рамках цієї системи працівники матимуть можливість тільки в разі бажання май­бутнього пенсіонера, додатково до заощаджень у загальнообов'язковії! системі (Накопичувальному фонді) перераховувати внески до обрано­го ними недержавного пенсійного фонду.

Система недержавних пенсійних фондів дасть можливість за­лучати і кошти роботодавців (корпорацій, підприємств, компаній тощо) до формування пенсійних заощаджень їх працівників ще біль­ше сприяти забезпеченню належного рівня добробуту громадян, які перебувають на заслуженому відпочинку. Передбачається, що внески до недержавних пенсійних фондів і від працівників, і їхніх робото­давців, а також отриманий інвестиційний доход матимуть податкові пільги. Розмір пенсії в такій системі залежатиме від розміру страхових внесків, терміну, протягом якого ці внески накопичувались, та розміру отриманого на них інвестиційного доходу.

Таким чином, громадяни України можуть бути учасниками та от­римувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсій­ного забезпечення.

В складі заходів, спрямованих на покращення пенсійного забез­печення:



Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА


встановлення розміру пенсії, якщо вона є основним джерелом іс­нування, на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, вста­новленого законом;

• підвищення рівнів пенсійного забезпечення працівників сфери ос­віти охорони здоров'я, культури та працівників інших бюджетних організацій, а також аграрного сектору;

• підвищення розмірів пенсій особам, які стали інвалідами внаслі­док Чорнобильської катастрофи;

• удосконалення законів про пенсійне забезпечення з урахуванням практики їх застосування;

• подальше реформування системи оплати праці, посилення її сти­мулюючої ролі, поетапного наближення розміру мінімальної за­робітної плати до прожиткового мінімуму;

• проведення послідовної роботи щодо створення економічних умов для запровадження накопичувальної системи: стабільного функціонування фінансових механізмів, інвестиційного ринку, ринку цінних паперів, дотримання гарантій захищеності пенсій­них активів;

• посилення контролю за додержанням органами виконавчої влади вимог чинних законів у сфері пенсійного забезпечення тощо.

Соціальний захист дітей війни

Законодавством України визначений рівень соціального захис­ту громадян — дітей війни. До категорії громадян «дитина війни» відноситься особа, яка є громадянином України та якій на час закінчен­ня (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Дітям війни надаються такі пільги:

• право на переважне залишення на роботі при скороченні чисель­ності або штату працівників;

• використання чергової відпустки в зручний для них час;

• одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;

• виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 % середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва;

• безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспор­ту, автомобільним транспортом загального користування в сіль­ській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання;

• право на 25-відсоткову знижку при платі за користування кому­нальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах се­редніх норм споживання.

Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підви­щують на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпе­чення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Діти війни можуть створювати громадські організації, які утво­рюються та діють відповідно до законодавств України про об'єднання громадян. Реєстрація та легалізація інвалідських організацій, громад­ських організацій дітей війни, а також місцевих осередків таких ор­ганізацій відбувається безплатно.

Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Державними та регіональними органами влади проводиться значна робота, спрямована на забезпечення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виділяються кошти із державного бюджету на впровадження заходів, пов'язаних із мінімі­зацією наслідків катастрофи. Незважаючи на це існують недоліки у цій роботі, головним чином, пов'язані з відсутністю системної діяльності у створенні соціально-економічних, організаційних умов у сфері со­ціального захисту населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи, та розвитку радіоактивно забруднених територій.

Враховуючи актуальність соціального захисту населення прийма­ються заходи такого змісту. Виділяють кошти на санітарно-курортне



Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА


лікування дітей-інвалідів, дітей-сиріт, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи, а також дітей, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях. Забезпечують ліками і санітарно-курорт­ними путівками на лікування та оздоровлення дорослого населення, визначають порядок фінансування хірургічних операцій, комплексне лікування та реабілітацію громадян, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи. До складу заходів входить забезпечення пе­редбачених законодавством виплат і компенсацій, підвищення пенсій за віком та пенсій по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії та потерпілим від катастрофи, завершення переселення громадян із зони безумовного (обов'язкового) відселення та забезпечення жит­лом громадян, які самостійно переселяються із забруднених територій. На черзі — розробка загальнодержавної програми комплексного со­ціально-економічного розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з метою віднов­лення виробничої та соціальної інфраструктури, розвитку продуктив­них сил, заохочення виробничої діяльності на цих територіях, забез­печення екологічного благополуччя, збереження біорізноманіття, ство­рення об'єктів державного природно-заповідного фонду.

Соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям та одиноким особам

Соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям здійснюється від­повідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу мало­забезпеченим сім'ям» (2000 p.), спрямовується на реалізацію консти­туційних гарантій права громадян на соціальний захист. Відповідно до закону держава щомісяця надає допомогу малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, у грошовій формі в роз­мірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного дохо­ду сім'ї. Середньомісячний сукупний доход сім'ї обчислюється як середній за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення сім'ї до ор­гану соціального захисту населення за місцем проживання або до вико­навчого комітету сільської, селищної ради за призначенням державної



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


соціальної допомоги. До малозабезпечених належить сім'я, яка з по­важних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукуп­ний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукуп­ним доходом, але не може бути більшим ніж 75 % прожиткового міні­муму для сім'ї.

До стабілізації економічного становища в Україні розмір держав­ної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечен­ня прожиткового мінімуму. Рівень забезпечення прожиткового міні­муму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на рік.

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно.

Молодіжна соціальна політика

Сутність напрямів практичної діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування стосовно впровадження заходів у сфері молодіжної політики визначаються Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні».

В Україні стає необхідним реалізація державної молодіжної полі­тики, яка визначає напрям діяльності державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в інтересах молодої люди­ни, суспільства, держави з врахуванням економічного, соціального, іс­торичного та культурного розвитку країни, а також світового досвіду.

Останнім часом продовжують поглиблюватися негативні тенден­ції у сфері освіти, охорони здоров'я, професійної підготовки, працевла­штування та соціального захисту молоді.



Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА


Для забезпечення прав молодих громадян в рамках правової бази де­ржавної молодіжної політики, практичної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування необхідно вирішити такі питання:

• забезпечити працевлаштування молоді, створити умови для ефек­тивного розвитку молодіжного підприємництва, формування біз-нес-центрів, молодіжних центрів праці;

• поліпшити матеріальне становище студентів; забезпечити надання протягом року пільг на проїзд у транспорті для студентів та учнів очної форми навчання; забезпечити першочергове працевлашту­вання та виділення житла випускникам з числа студентів-сиріт, студентів, які залишились без піклування батьків та студентів-ін-валідів; створити умови для оздоровлення студентів-сиріт, студен-тів-інвалідів, студентів з малозабезпечених сімей; вирішити пи­тання щодо надання пільгових довгострокових кредитів найменш соціально захищеним категоріям молоді на отримання вищої ос­віти; залучити підприємства різних форм власності для надання пільгових послуг студентам на транспорті, в громадському хар­чуванні, культурних, освітніх, житлово-комунальних закладах та розвитку молодіжного туризму; здійснити заходи щодо сприяння соціальному становленню молодих та студентських сімей, надан­ня їм відповідної соціально-консультативної, адресної, речової допомоги; надання можливостей для оздоровлення малозабезпе­чених, багатодітних молодих і студентських сімей; забезпечити першочергове працевлаштування випускників з числа студентсь­ких подружжів в межах одного населеного пункту тощо;

• сприяти наданню довгострокових пільгових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво житла;

• забезпечити комплексну допомогу молодим людям, які прожива­ють в сільськогосподарських регіонах, малонаселених місцевос­тях та малих містах;

• розробити механізм підтримки та заохочення молодих науковців, забезпечити умови для реалізації їх потенціалу. Сприяти творчому розвитку молоді, створенню мережі інформаційних інтернет-цен-трів, клубів за інтересами тощо;



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


для оздоровлення молодих людей, розвитку молодіжного туризму здійснити заходи щодо створення мережі молодіжних та дитячих таборів відпочинку, розробити механізм пільгового використання оздоровчих закладів у літній період;

• забезпечити розповсюдження засобами масової інформації куль­турно-просвітницьких, виховних теле- і радіопрограм для сім'ї, дітей та молоді, що сприятимуть пропаганді національних, за­гальнолюдських духовних та моральних цінностей;

• сприяти організації діяльності мережі державних та громадських закладів соціального призначення для надання соціальної допо­моги, соціальних послуг, соціальної профілактики та реабілітації молоді, дітей, жінок та різних категорій сімей;

• забезпечити фінансування молодіжних програм з урахуванням їх ефективності, спрямованих на соціальну підтримку молоді, дітей, сім'ї та жінок, а також проектів молодіжних громадських органі­зацій.

Соціальний захист дитинства та заходи щодо запобігання безпритульності

Складовою частиною законодавства про охорону дитинства є За­кон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціаль­ного захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклуван­ня» (2005 p.), що визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать­ківського піклування. Законом визначена сутність державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсь­кого піклування. Це — створення умов для реалізації права кожної ди­тини на виховання в сім'ї; виховання та утримання дітей за принципом родинності; сприяння усиновленню дітей; захист майнових, житло­вих та інших прав та інтересів таких дітей; створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки дітей до самостійного життя; створення умов для надання психологіч­ної, медичної та педагогічної допомоги; забезпечення вільним вибором сфери професійної діяльності, яка б оптимально відповідала потребам



Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА


та бажанням особистості цих дітей та запитам ринку праці; належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання таких дітей тощо;

Держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, поз­бавлених батьківського піклування. Допомога та утримання таких ді­тей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.

Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавле­них батьківського піклування, при продовженні навчання — до двад­цяти трьох років.

Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсько­го піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечен­ня виплачується стипендія в розмірі, який на 50% перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також виплачується 100% заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики. Крім того їм виплачується допомога на прид­бання навчальної літератури, одягу, взуття.

Державні соціальні стандарти, нормативи забезпечення є однако­вими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання, незалежно від форми їх влаштування та утримання.

Основними причинами виникнення безпритульних дітей, як прошар­ку суспільства, є низка економічних та соціальних факторів, серед яких:

• соціальне розшарування суспільства;

• зниження доходів і рівня життя населення;

• бідність більшої частини населення;

• безробіття;

• зниження ролі і статусу сім'ї як вагомого соціального інституту;

• недостатня ефективність в роботі навчальних закладів;

• відсутність можливостей для реалізації конституційних прав гро­мадян.



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


Недостатньою вважається робота місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування щодо запобігання дитячій безпритульності. Труднощі у вирішенні проблеми безпритульності дітей посилюють де­мографічну небезпеку, провокує її довгострокові негативні наслідки, створюючи загрозу безпеці держави в цілому.

Заходи, що здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, включають виконання робіт, спрямованих на покращення роботи з безпритульними дітьми. Важливе значення має посилення відповідальності батьків або осіб, що їх замінюють, посадо­вих осіб за неналежне виховання дітей, порушення їх прав, жорстоке поводження з ними. Забезпечується економічне стимулювання суб'єктів підприємницької діяльності, які надають благодійну допомогу закладам для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, для вирі­шення питань дитячої безпритульності. Вживаються заходи щодо збере­ження і розвитку відповідно до потреб регіону діючої мережі шкіл-інтер-натів, забезпечення фінансуванням їх діяльності; забезпечення безплат­ного або на пільгових умовах доступу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до користування культурно-освітніми закла­дами, занять у спортивних закладах. Виникає потреба у вдосконаленні діяльності комп'ютерних клубів, ігрових залів, інтернет-кафе. Важливим є здійснення організаційних заходів щодо щорічного повноцінного оздо­ровлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді, підрозділи кримінальної міліції у справах неповнолітніх мають бути в повному обсязі забезпечені кадрами, ма­теріально-технічними засобами для їх діяльності. Потребує вдоско­налення система підготовки та перепідготовки фахівців — педагогів, психологів, соціологів, юристів, медичних працівників і працівників органів внутрішніх справ для роботи в органах і службах у справах неповнолітніх і спеціальних установах для неповнолітніх.

При формуванні місцевих бюджетів щорічно необхідно передбача­ти фінансові ресурси для створення, утримання, розвитку закладів со­ціального захисту для дітей, у тому числі притулків для неповнолітніх, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, центрів медико-со-


ціальної реабілітації неповнолітніх, а також фінансування соціальних програм і заходів щодо соціального і правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.035 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал