Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Виникнення філософії






 

З питання виникнення філософії сьогодні серед філософів існують різні точки зору: міфогенна, натурфілософська, гносеогенна, релігіогенна. “Сучасна наука, – пише С. Шейнман-Топштейн, – дає три відповіді на питання про те, звідки бере свій початок філософія в давнину.

Перша відповідь, котра йде ще від Гегеля: корені філософії слід шукати в міфології давніх народів. Це точка зору міфогенна (її дотримуються представники англійської “антропологічної” школи – Фрезер, Кук, Корнфорд, Гаррісон та ін.). Крайня ідеалістична інтерпретація такого положення виражена в пошуках витоків філософії в давніх релігіях.

Друга відповідь, найпоширеніша в наш час: філософія в давнині вичленовується з єдиної науки, котра утримує елементи як філософування, так і позитивних знань.

Нарешті, третя відповідь: початок філософії належить виключно до позитивного знання. Цю точку зору радянський дослідник Чанишев називає гносеогенною” [15, с. 19].

Відзначаючи вдале виділення точок зору на проблему виникнення філософії зауважу: не одне і те ж саме шукати витоки філософії в міфології чи релігії. Тому доцільно окремо виділяти і релігіогенну точку зору.

Міфогенної точки зору дотримувався, як відомо, Гегель. На його думку, вихідною формою людської духовності була міфологія, що виникає як результат цілісного, синкретичного способу ставлення людини до дійсності. На певному етапі розвитку людини синкретичний спосіб переростає в теоретичний, а міфологія перетворюється на філософію. Отже, на думку Гегеля, відмінність філософії від міфології полягає лише в способі осягнення. За змістом міфологія і філософія тотожні, а за способом функціонування – відмінні. Міфологія є результатом цілісного, синкретичного сприйняття, а філософіятеоретичного. Тобто філософія виникає в процесі раціоналізації міфологічної свідомості. Таке розуміння виникнення філософії приводить Гегеля до ототожнення ним таких духовних феноменів, як наука, філософія, світогляд, релігія (на ототожнення Гегелем, зокрема, філософії та релігії справедливо вкаже в своїх працях Л. Фейєрбах).

Натурфілософської точки зору дотримуються представники матеріалістичної філософії. У СРСР вона була панівною. На думку представників цієї точки зору, філософія виникає в античності і являє собою систему позитивного знання про навколишній світ, яке включає в себе також певні філософські питання. Цей погляд не витримує серйозної критики. “Коли говорять про другу із зазначених тут відповідей, тобто стверджують, як, приміром, сучасний французький дослідник античної культури А. Боннар, що спочатку існувала єдина, нерозчленована наука, від якої лише після Арістотеля почали відгалужуватися галузі природничо-наукового знання – це явний анахронізм” [там же, с. 23], – підкреслює, зокрема, С. Шейнман-Топштейн.

Натурфілософській підхід до вивчення природи (філософія натури) можливий лише за досить високого рівня розвитку самої філософії, зокрема вчення про пізнання. Для глибшого розуміння вказаної проблеми потрібно усвідомити принципову відмінність натурфілософського підходу у вивченні природи від природничо-наукового. Відмінність полягає в такому: за умови природничо-наукового вивчення природи науковець описує природу, не замислюючись над тим, як діє його мислення в процесі пізнання природи, за натурфілософського – навпаки. Натурфілософ знає як діє його мислення і тому, коли певні зв’язки між явищами природи не встановлені досвідним шляхом, він установлює їх, базуючись не на логіці фактів, а на логіці думки. Прикладом натурфілософа був видатний російський хімік Д. Менделєєв.

Гносеогенну точку зору найповніше розробляв московський філософ О. Чанишев (див.: [13, с. 191]). Суть її полягає в такому: філософія виникає після виникнення науки як певний рівень самої науки, а саме – рівень її самоусвідомлення.

Релігіогенного погляду дотримуються релігійні філософи. На їхню думку філософія виникає спочатку в лоні релігії, а пізніше стає наукою, теорією. Цієї точки зору дотримувався і К. Маркс, який писав, що “філософія спочатку виробляється в межах релігійної форми свідомості і цим, з одного боку, знищує релігію як таку, а з другого боку, щодо свого позитивного змісту сама рухається ще тільки в цій ідеалізованій, перекладеній на мову думок релігійній сфері” [9, с. 22].

Зазначені точки зору, за винятком натурфілософської, мають право на існування, адже в цілому правильно схоплюють найсуттєвішу ознаку філософської свідомості, а саме: філософія – це самоусвідомлення духу. Проте неважко помітити, що всі вони тлумачать генезу лише теоретичної філософії, залишаючи поза увагою інші. Не випадково осторонь стовпового шляху розвитку філософії залишається містика, а також вся східна філософія, які явно не вписуються в ложе західної раціоналістичної традиції.

Названі концепції виникнення філософії базуються на єдиному фундаментальному положенні: філософія виникає після розпаду і зникнення синкретичної форми свідомості – міфології. Проте ця ключова теза потребує уточнень. Зроблю кілька, на мій погляд, принципових зауважень.

По-перше, неправомірно ототожнювати міфічну і міфологічну свідомість. Саме міфічна свідомість є цілісним способом осягнення буття, якому і притаманний синкретизм. Міфологія ж є логосом, вченням про міфічну свідомість.

По-друге, з виникненням сельфакторів, залізниць і т. ін. міфологія не зникає (як писав про це К. Маркс), а продовжує існувати поряд з іншими формами суспільної свідомості. Більше того, сучасна міфологія є одним із ключових моментів самоідентифікації нації і вагомим чинником державотворення. Будучи цілісним ідеальним аналогом можливого реального буття будь-якого суспільства, вона виступає всезагальним принципом гармонізації суспільного життя нації, її консолідування. Така “наповненість” міфології визначається тим, що в ній трагічні колізії буття народу розв’язуються досить універсальним практично-духовним способом. Це і наповнює міфологію онтологічним спрямуванням до максимально повної самореалізації нації. Візьмемо для прикладу Росію. Міф про Москву як третій Рим став чи не головною детермінуючою духовною силою становлення Російської імперії. Проте слід пам’ятати, що сучасна міфологія – це не архаїчна свідомість первісного суспільства, а синтетична, за формою існування самосвідомість народу.

По-третє, з первісним розпадом не зникає і міфічна свідомість. Міфізм є атрибутивною властивістю не лише архаїчної, родової свідомості первісного суспільства чи суспільної свідомості сучасного суспільства, а й індивідуальної свідомості. Саме міфізм надає суспільній свідомості цілісності, гармонійності, завершеності, а людині – відчуття сенсу і повноти життя. Він є складовим компонентом і філософської самосвідомості.

Сказане дозволяє зробити висновок: проаналізовані точки зору однобічно відтворюють процес виникнення філософії. Реальний процес виникнення філософії можна змоделювати таким чином. Міфічна, синкретично-родова свідомість розпадається на ряд формоутворень – форм суспільної свідомості. Останні, досягаючи рівня самоусвідомлення, і переростають в філософію.

Процес виникнення філософії можна показати схемою.

 

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал