Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Доходи і витрати домашніх господарств. Прожитковий мінімум та оптимальний споживчий бюджет.






Кінцевим підсумком розподілу фонду особистого спожи­вання є формування сімейних доходів членів суспільства.

Сім'я - це група осіб, які пов'язані між собою родинни­ми стосунками і спільно ведуть господарство для забезпечення сімейного споживання.

Домашнє (сімейне) господарство утворює завершальну фазу відтворення - споживання матеріальних благ і послуг. Ве­дення цього господарства здійснюється залежно від сімейного бюджету, що визначається співвідношенням між доходами та витратами сім'ї.

Джерела сімейних доходів такі:

• оплата праці;

• надходження із суспільних фондів споживання;

• доходи від особистого підсобного господарства;

• доходи від індивідуальної трудової діяльності;

• доходи від власності;

• доходи від підприємництва.

Використання сімейних доходів:

■ харчування;

■ оплата житла;

■ купівля одягу та взуття;

■ придбання меблів, предметів культури і побуту;

■ витрати на соціально-культурні та побутові послуги;

■ накопичення.

У період переходу до ринкової економіки в умовах не­стабільності та інфляції статистика збільшення номінальних до­ходів недостатньо характеризує рівень життя населення. Так у 80-х роках ХХ століття Україна зіткнулася з проблемою бідності.

Показник бідності визначається за аналізом:

- рівня доходу на одного члена сім'ї (нижче прожитко­вого мінімуму);

- структури домашнього споживання (зокрема, часткою затрат на харчування).

Бідність, малозабезпеченість має кілька рівнів і характе­ризується такими показниками:

• прожитковим мінімумом;

• гарантованим прожитковим мінімумом;

• мінімальним споживчим бюджетом.

Прожитковий мінімум - це сукупність товарів і послуг,

що забезпечують задоволення головних фізіологічних потреб (їжа, одяг, взуття) і основних послуг (оплата житла тощо).

Фізіологічний прожитковий мінімум - задоволення го­ловних, найелементарніших потреб і послуг.

Соціальний прожитковий мінімум - витрати на мінімаль­ні духовні та соціальні запити.

Соціально-фізіологічний мінімум - це нижча межа малозабезпеченості.

Гарантований прожитковий мінімум - це офіційно за­тверджений рівень мінімальної заробітної плати, пенсії, допомо­ги тощо. Він не може бути нижчим за фізіологічний прожитко­вий мінімум і не може перевищувати вартісну величину міні­мального споживчого бюджету.

Мінімальний споживчий бюджет як верхня межа біднос­ті виражає в грошовій і натуральній формах той обсяг спожи­вання життєвих благ, що є мінімально достатнім для фізіологіч­ного та розумового розвитку людини й забезпечення простого відтворення її життя і працездатності.

Показник мінімального споживчого бюджету використо­вується для обґрунтування:

• мінімальної заробітної плати;

• мінімальних пенсій, стипендій та інших соціальних ви­плат.

Соціальним орієнтиром є оптимальний споживчий бю­джет, який розраховується за нормами та нормативами спожи­вання, що задовольняють розумні, раціональні потреби.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал