Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Удосконалення систем розподілу та зростання доходів населення України в сприятливих умовах.






В останні роки сформувалися позитивні тенденції щодо формування доходів населення. Це виступає важливою умовою зменшення відставання рівня життя населення України від рівня життя населення європейських держав. Та разом з тим, порівняно з країнами Європейського Союзу, доходи бюджету України на душу населення становлять 16 відсотків порівняно з Польщею, 14 відсотків - із Чехією та лише 3 відсотки - з Францією і Німеччиною. Більше того, їхній рівень майже вдвічі менший порівняно з Республікою Білорусь і втричі з Російською Федерацією.

Практика свідчить, що реальні доходи населення з 2000 року щорічно зростали, зокрема, у 2005 році це зростання становило 19, 8 %. Постійно збільшуються і сукупні ресурси домогосподарств. Водночас у цей період намітився розрив у зростанні доходів міського і сільського населення.

Найвагомішим складником доходів населення залишається оплата праці. Якщо при цьому врахувати те, що в Україні більше половини населення - наймані працівники, така ситуація може свідчити про негативні тенденції у рівні життя тієї частини населення, в структурі доходів якого переважає зарплата і особливо за умови її зниження В умовах трансформаційних перетворень в економіці важливу роль відіграє проблема розподілу доходів, яка має два аспекти: функціональний розподіл і особистий розподіл.

Функціональний розподіл доходів пов'язаний із способом, яким грошові доходи суспільства діляться на заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток. Сукупні доходи розподіляються відповідно до функції, яку виконує одержувач доходу. Функціональний розподіл формує первинні доходи населення. Як засвідчує практика розвинутих країн, у змішаній економіці основна частина загального доходу припадає на заробітну плату, а дохід дрібних власників є, по суті, комбінацією заробітної плати, прибутку, ренти і відсотка. Особистий розподіл доходів пов'язаний із способом, яким сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств, причому сукупний дохід нерівномірно розподіляється між групами сімей. Частина доходів населення надходить державі як індивідуальні податки, а залишок розподіляється на особисте споживання і заощадження.

Залишається значною диференціація заробітної плати працівників по видах економічної діяльності. Зберігається диференціація заробітної плати по регіонах країни. Як і раніше, найвищі її розміри були в м. Києві (3861 грн.), Донецькій (3112 грн.), Дніпропетровській 2808 грн.) областях, де рівень номінальної заробітної плати перевищував на 61, 8-14, 5 відсотка середній рівень по економіці країни.

Низьким залишився розмір середньої заробітної плати у Волинській (2131 грн.), Житомирській (2218 грн.), Вінницькій (2148 грн.) областях, де розмір заробітної плати складає 73, 1-72, 4 відсотка до середнього рівня по економіці України. На рівень реальної заробітної плати істотно впливають інфляційні процеси. Державне регулювання економіки спрямовано на підвищення ефективності суспільного виробництва, забезпечення соціальної справедливості і стабільності. Та сфера державного регулювання, яку називають соціальною, повинна задовольняти всі перераховані цілі. Більшість економістів вважають, що нерівномірність у розподілі доходів або розподіл на багатих і бідних – явище стійке, що зберігається навіть на фоні значного росту рівня життя. Чи може державне втручання скоротити ганебні для суспільства злидні і яку ціну прийдеться за це заплатити? На чому буде оснований суспільний вибір: на економічному або політичному процесі ухвалення рішення? Теоретично коректно визначити, яку частину суспільного доходу варто перерозподілити на користь найбідніших, неможливо. Як економічний, так і політичний процеси прийняття рішень не гарантують відсутності прорахунків. Економічний аналіз може оцінити наслідки прийнятих рішень, інформаційну базу яких подає дана Розділ.

Різноманітні напрямки економічної теорії по-різному пояснюють джерела доходів, але єдині в тому, що кожний виробничий чинник пов'язаний із певним доходом, що дає можливість інтегрувати різноманітні уявлення. Трактування основних проблем теорії доходів у сучасних умовах значно відрізняється від уявлень минулого. Ріст національного добробуту і створення систем соціального регулювання значно згладжують проблеми класового протистояння. Проте аналіз співвідношення долей праці і капіталу в сукупних доходах признається загальнозначущим і широко використовується в сучасному економічному аналізі.

На базі функціонального розподілу доходів розраховується частка трудового доходу в сукупних доходах. Цей показник можна уявити відношенням між добутком заробітної плати на чисельність зайнятих і розміром сукупних доходів. Характерно, що історична тенденція частки праці (у сучасних системах урахування до осіб найманої праці відноситься дуже широке коло зайнятих, у той час як у марксистській теорії під долею праці розуміють зарплату пролетаріату) у марксизмі оцінюється як така, що знижується, у той час як опоненти доводять ріст частки праці в сукупних доходах.

Серед чинників, що впливають на частку праці, виділяють такі, як ріст пропозиції праці, ріст основного капіталу і зміна технологій (рис.2.4.1). Перетин кривих LS i LD визначає рівноважний рівень реальної зарплати E. Розмір трудового доходу в нашому випадку дорівнює площі фігури (OW0EY0) або добутку рівня рівноважної зарплати на число зайнятих. LD – крива сукупного попиту на працю, положення якої залежить від технології і матеріального капіталу, який має економіка;

LS – крива пропозиції праці для спрощення припускає, що еластичність пропозиції праці дорівнює 0, тобто не залежить від зарплати.

(Рис. 2.4.1) – Розмір трудового доходу

Фактичні дані про частку трудового доходу оцінюються на основі прийнятих на Заході форм національного рахівництва. Просліджується загальна тенденція до росту частки трудового доходу, що складає біля 80 % сукупного доходу. Підкреслимо, що до трудового доходу відносяться доходи всіх осіб найманої праці, включаючи вищий управлінський апарат корпорацій. Вартість робочої сили є своєрідною основою усієї системи доходів від суспільної праці.

Функціональний розподіл доходів відбиває реальний його розподіл серед громадян в умовах, коли можлива однозначна ідентифікація соціального статусу як особи найманої праці, так і власника майнового капіталу. У сучасних умовах у наявності розмивання соціального статусу, що виражається в тому, що наймані робітники одночасно є власниками капіталу, володіючи різноманітними видами цінних паперів, нерухомістю, організуючи приватний бізнес. Якщо біля 90 % населення враховується національною статистикою як особи найманої праці і водночас частка власників (з урахуванням членів сім'ї) доходить до 50 %, то в наявності диверсифікація соціального статусу, що значно згладжує проблему класового протистояння.

На основі даних про розподіл доходів усі сім'ї можна об’єднати у певні доходні групи. Співставивши частку кожної із груп і сукупного доходу, можна побудувати графік, що ілюструє диференціацію доходів.

Якщо доходи розподіляються рівномірно, то кожна група сімей повинна одержувати доход, що відповідає її питомій вазі, а графік розподілу доходів буде поданий бісектрисою ОА на рис.2.4.2. У табл. 2.4.2 ця ситуація характеризується як абсолютна рівність. Протилежна абсолютній рівності гіпотетична абсолютна нерівність відповідає ситуації, коли 1 % сімей одержує 100 % доходу, а інші не одержують нічого. У цьому випадку графік розподілу доходу поданий кривою, що збігається з осями системи координат із вершиною в точці В.

(Рис.2.4.2.) – Криві концентрації доходу (Лоренца)

В Україні за час ринкового реформування економіки ступінь майнового розшарування населення значно зріс. Доходи найбагатших 20% домогосподарств у 6-7 разів перевищують доходи найбідніших 20Уо населення. В умовах перехідної економіки України диференціація домогосподарств дещо послаблюється завдяки натуралізації споживання - використанню сільськогосподарських продуктів, отриманих з особистих підсобних господарств. Водночас доходи, одержані в тіньовій економіці, сприяють поглибленню розшарування населення, оскільки простежується чітка тенденція: тіньові доходи помітно зростають при переході до вищих децильних груп.

Розмір доходів тісно пов'язаний із багатством і добробутом сімей. Взаємозв'язок доходів і багатства прямий (рівень доходу визначає розмір багатства) і обернений (чим вище багатство, тим вище доходи від нього). Фактичні дані про розподіл багатства спеціалісти оцінюють як менш надійні, ніж інформація про поточні доходи. Диференціація доходів у порівнянні з диференціацією багатства (майновою диференціацією) кількісно більш стала. У різних країнах співвідношення між ступенем диференціації доходів і багатства різне, але якщо диференціація доходів за останні роки мало відрізняється, то диференціація багатства, на думку спеціалістів, росте. Це побічно підтверджує, що ріст частки, що випереджає, доходів від власності – багато в чому результат інфляційного перерозподілу.

Все різноманіття чинників, що впливають на диференціацію доходів, можна умовно розділити на ті, що залежать від доходоотримувачів, а також ті, що не залежать від особистих зусиль. Межа між цими групами чинників може бути більш-менш рухомою: вроджені здібності і талант можуть не привести до росту доходу і не знайти застосування, у той час як скромні здібності можуть бути розвиті в результаті освіти і сильної трудової мотивації; володіння власністю в спадщину може привести як до її збільшення, так і до втрати об'єктів власності і доходів від неї. Чинники диференціації по-різному впливають на ступінь нерівномірності розподілу доходів. У цілому доходи розподілені більш нерівномірно за чинниками власності, чим за трудовими, але співвідношення між цими чинниками різне в різних країнах і в різний час.

У країнах з перехідною економікою основними складниками соціального захисту є пільги окремим категоріям населення, соціальна допомога, тобто надання життєвих благ соціальне вразливим групам населення та соціальне страхування. Прискіпливий аналіз чинної системи пільг в Україні дає підстави зробити висновок про її недієвість та неефективність. Як свідчать результати досліджень, 10% найзаможніших домогосподарств отримують більші ніж удвічі вищі суми пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг і більш ніж у 13 (!) разів вищі суми пільг на санаторно-курортні послуги, транспорт і звґязок, ніж 10% найбідніших домогосподарств. Ймовірно, вихід у цій ситуації полягає в переході до адресних грошових виплат найбіднішим домогосподарствам.

Реальні доходи населення України, визначені з урахуванням цінового фактора, в квітні-червні 2012 року зросли на 15%, порівняно з аналогічним періодом 2012 року. Про це повідомили у Державній службі статистики. За ІІ квартал цього року доходи населення, які можуть бути використані на придбання товарів і оплату послуг, зросли на 14, 5%.

Номінальні ж доходи українців протягом квітня-червня 2012 року збільшилися на 15, 2%, порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Загальний дохід у розрахунку на душу населення за звітний період становить 5749, 1 грн, що на 12, 9% (742, 5 грн) більше, порівняно з другим кварталом 2011 року. Витрати населення у квітні-червні цього року, порівняно з аналогічним періодом 2011 року, зросли на 16, 3%. Приріст заощаджень становить 24457 млн грн.

Згідно з даними Держстату, реальні доходи населення у I кварталі 2012 року зросли на 10, 6%, порівняно з аналогічним періодом минулого року. Загалом доходи населення в січні-березні 2012 році зросли на 14% - до 302, 678 млрд грн. Незважаючи на тенденції економічного піднесення у світі, диференціація доходів за останнє десятиліття загострилася. В Україні соціальна ситуація нині визначається надмірною диференціацією населення за рівнем доходів, зростанням регіональних відмінностей у сфері зайнятості населення, неоднаковим фінансово-економічним станом галузей і підприємств, зниженням попиту на кваліфіковану працю при одночасному розширенні робочих місць, де потрібні малокваліфіковані працівники, що призводить до значних галузевих і територіальних відмінностей в оплаті праці. Таким чином, стримування зростання заробітної плати, сукупних доходів населення, у тому числі й грошових, внаслідок чого скорочується попит, зменшуються заощадження населення, не дають підстав розраховувати на те, що воно поступово перетвориться в головний інвестор економіки. Розірвати це замкнуте коло можна тільки створивши умови для зростання доходів і заощаджень населення на основі розв'язання загальної проблеми - удосконалення політики доходів в Україні.

 

2.5 Аналіз доходів держбюджету України за 2014 р.

Протягом року економічні показники у східних областях, які мають значну частку у загальноукраїнських показниках, з кожним місяцем все більше погіршувалися та на кінець 2014 року становили: у Донецькій області індекс промислової продукції у грудні 2014 року скоротився на 49, 1 відсотка проти грудня 2013 року, у Луганській області – на 83 відсотки; обсяги будівництва зменшилися у Донецькій області на 49, 9 відсотка, у Луганській області – на 54, 1 відсотка; обсяги роздрібної торгівлі скоротилися у Донецькій області на 37 відсотків, у Луганській області – на 49 відсотків.

У цілому обсяги промислового виробництва в Україні за 2014 рік скоротилися на 10, 1 відсотка порівняно з 2013 роком, найбільше в експортоорієнтованих галузях: машинобудуванні – на 20, 6 відсотка, металургії – на 14, 5 відсотка, виробництві хімічної продукції – на 14, 2 відсотка.

Збитки великих та середніх підприємств за дев’ять місяців 2014 року збільшилися у 3, 7 раза до 383, 5 млрд. гривень та перевищили прибутки на 168 млрд. гривень, що спостерігалося лише у кризовий 2009 рік. Майже половина підприємств вітчизняної економіки у 2014 році працювала збитково.

За даними Державної служби статистики України, реальний ВВП у І кварталі 2014 року порівняно з відповідним кварталом 2013 року зменшився на 1, 2 відсотка, у ІІ кварталі – на 4, 6 відсотка, у ІII кварталі – на 5, 3 відсотка, а у IV кварталі – на 15, 2 (без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони АТО).

Підтримці економічного розвитку частково сприяло зростання обсягу сільськогосподарського виробництва у 2014 році на 2, 8 відсотка порівняно з 2013 роком.

Затверджений 16 січня 2014 року закон про бюджет був розрахований на нереалістичних макроекономічних показниках, що призвело до штучного завищення як дохідної, так і видаткової частини бюджету. Так, доходи державного бюджету були затверджені у сумі 395, 3 млрд. грн., видатки – у сумі 462, 2 млрд. грн., а граничний розмір дефіциту державного бюджету був установлений у сумі 71, 6 млрд. гривень.

З огляду на загострення політичної та економічної ситуації в країні новий Уряд вжив низку рішучих заходів задля невідкладної стабілізації фінансової ситуації в країні.

Так, в найкоротші терміни було схвалено оновлений макроекономічний прогноз розвитку України на 2014 рік, на основі якого у березні 2014 року внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

У результаті змін до бюджету, прийнятих 27.03.2014, було зменшено доходи державного бюджету на 22, 4 млрд. грн., видатки та надання кредитів державного бюджету – на 26, 3 млрд. грн., а дефіцит державного бюджету скорочено на 3, 0 млрд. грн. до 68, 6 млрд. грн., що відповідало домовленостям, досягнутим з МВФ.

Надходження до Державного бюджету України у 2014 році становили 357, 1 млрд. грн., у тому числі до загального фонду – 310, 7 млрд. гривень.

Проти 2013 року надходження до державного бюджету зросли на 17, 9 млрд. грн., або на 5, 3 відсотка, а у співставних умовах (без врахування відшкодування ПДВ у сумі 6, 9 млрд. грн. за спеціальним фондом державного бюджету за рахунок випуску ОВДП) – на 24, 7 млрд. грн., або на 7, 3 відсотка.

Дані щодо доходів державного бюджету у 2014 році наведені у таблиці 1.

Найбільші надходження до загального фонду держбюджету у 2014 році становили:

- податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) – 80, 7 млрд. гривень. Проти 2013 року надходження знизились на 3, 5 млрд. грн., або на 4, 2 відсотка;

- податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів – 107, 3 млрд. гривень. Проти 2013 року надходження зросли на 10, 7 млрд. грн., або на 11, 1 відсотка;

- податок на прибуток підприємств – 39, 8 млрд. гривень. Проти 2013 року надходження знизились на 14, 4 млрд. грн., або на 26, 6 відсотка;

- акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) – 25, 7 млрд. гривень. Проти 2013 року надходження зросли на 1, 6 млрд. грн., або на 6, 7 відсотка;

- плата за користування надрами – 18, 2 млрд. гривень. Проти 2013 року надходження зросли на 5, 2 млрд. грн., або на 39, 8 відсотка;

- ввізне мито – 11, 0 млрд. гривень. Проти 2013 року надходження знизились на 57, 3 млн. грн., або на 0, 5 відсотка.

 

Зростання доходів спеціального фонду державного бюджету у співставних умовах проти 2013 року в основному обумовлене збільшенням надходжень від акцизного податку з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) на 7, 2 млрд. грн. та запровадженням у 2014 році сплати збору з купівлі іноземної валюти в безготівковій та/або готівковій формі (відповідно до Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні»), від якого надійшло у квітні–грудні 6, 7 млрд. гривень.

Власні надходження бюджетних установ становили 22, 1 млрд. грн., що на 6, 9 млрд. грн., або на 23, 9 відсотка менше ніж за 2013 рік, що в основному пов’язано із надходженням у 2013 році коштів від залучення Державним агентством автомобільних доріг України кредиту під гарантію Уряду в сумі 6, 0 млрд. грн., тоді як у 2014 році такі кошти не надходили.

Касові видатки Державного бюджету України за 2014 рік проведені в обсязі 430, 2 млрд. грн., у тому числі за загальним фондом – 371, 1 млрд. гривень.

Проти 2013 року видатки державного бюджету зросли на 26, 8 млрд. грн., або на 6, 6 відсотка.

Дані щодо касових видатків державного бюджету за функціональною класифікацією статей видатків у 2014 році наведені у таблиці.

У зв’язку з активними бойовими діями в зоні АТО значна частина бюджетних коштів була спрямована на підвищення обороноздатності та боєздатності Збройних сил України. Так, змінами до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 17 березня 2014 року № 1128-VII, від 19 червня 2014 року № 1534-VII та від 31 липня 2014 року № 1622-VII було збільшено резервний фонд державного бюджету на 18, 5 млрд. гривень. Крім того, окремими рішеннями Кабінету Міністрів України від 21.11.13 № 936-р, від 25.12.13 № 928 та від 16.10.2014 № 1006-р бюджетні призначення за програмою 3511030 «Резервний фонд» було збільшено на 1, 9 млрд. грн. до 21, 9 млрд. гривень.

 

Попри складну макроекономічну ситуацію, скорочення протягом року видаткової частини бюджету, перерозподіл видатків на підвищення обороноздатності країни, Уряд у 2014 році забезпечував фінансування соціальних видатків відповідно до планових показників.

 

У 2014 році касові видатки загального фонду державного бюджету на виплату заробітної плати та нарахувань для працівників бюджетної сфери становили 66, 5 млрд. грн., що на 4, 6 млрд. грн., або на 7, 4 відсотка більше ніж у 2013 році.

Таблиця 1

Показники виконання Державного бюджету України за 2014 рік, млрд. грн.

Доходи 357, 1
Податок на прибуток підприємств 39, 9
Податок на додану вартість (збір) 189, 2
Відшкодування ПДВ -50, 2
Акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) 28, 1
Акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) 16, 9
Плата за користування надрами 18, 2
Ввізне мито 12, 4
Кошти, що перераховуються Національним банком України відповідно до Закону України «Про Національний банк України» 22, 8
Власні надходження бюджетних установ 22, 1
Видатки 430, 2
Загальнодержавні функції (без урахування видатків на обслуговування державного боргу) 17, 8
Обслуговування боргу 48, 0
Оборона 27, 4
Громадський порядок, безпека та судова влада 44, 6
Економічна діяльність 34, 4
Охорона навколишнього природного середовища 2, 6
Житлово-комунальне господарство 0, 1
Охорона здоров'я 106, 6
Духовний та фізичний розвиток 4, 9
Освіта 28, 7
Соціальний захист та соціальне забезпечення 80, 6
Міжбюджетні трансферти 130, 6
Кредитування 4, 9
Надання кредитів 6, 7
Повернення кредитів -1, 8
Фінансування 78, 1
Запозичення 322, 7
Погашення 120, 8
Надходження від приватизації державного майна 0, 5
Фінансування за активними операціями -124, 2

На сьогоднішній день на збільшення дохідної частини бюджету України негативно впливає чимало факторів, зокрема: існування тіньових схем ведення бізнесу, надання податкових пільг, неузгодженість потреб у податкових надходженнях з можливостями їх отримання; недосконалість правових норм щодо забезпечення державного контролю в процесі управління ресурсами, низький рівень частки власних доходів місцевих бюджетів, що породжує збільшення обсягів міжбюджетних трансфертів.

Аналіз бюджетної політики у сфері видатків бюджету в Україні показує, що здійснені заходи є непослідовними і не забезпечують формування сталих тенденцій до посилення економічної та стимулюючої функцій бюджету. З огляду впливу на темпи економічного зростання, істотним недоліком бюджетної політики є коливання обсягів державних інвестицій та соціальних виплат населенню.

Отже, неефективне використання бюджетних коштів є загальнодержавною проблемою. Обсяги виявлених фактів і масштаби негативних наслідків потребують негайного втручання державних, місцевих органів влади з метою її негайного розв’язання. Забезпечення ефективного використання бюджетних коштів сприятиме стабільності фінансової системи держави, стане запорукою розширеного відтворення, позитивного впливу на кількісні та якісні показники економічного життя країни.

Тенденції суспільного розвитку свідчать, що сьогодення вимагає від усіх учасників бюджетного процесу нових підходів до форм і методів роботи. Передусім треба навчитись ефективно управляти фінансовими ресурсами держави з метою досягнення цілей у найбільш економний, ефективний і результативний спосіб, аби повною мірою забезпечити соціально - економічні потреби і прагнення громадян України.

Перелічені заходи сприятимуть оптимізації видатків державного бюджету України і дозволять розробити та впровадити виважену фіскально-бюджетну політику, в якій буде враховано досвід провідних країн світу, що в кінцевому підсумку надасть можливість сформувати в державному бюджеті прерогативні статті видатків держави.

 

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.012 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал