Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Структура регіону як основа формування моделі розвитку регіону.






Розглядаючи структуру регіону як основу формування моделі розвитку регіону необхідно здійснити поділ структури регіону на:

1) галузеву структуру;

2) складові економічного розвитку.

Щодо галузевої структури.

Кожен економічний регіон представлений сукупністю підприємств різних галузей. їх кількість і функціональна спрямованість залежать від факторів і умов розміщення, що мають переваги безпосередньо в цьому регіоні порівняно з іншими.

Як правило, набір і різноманітність галузей тим більші, чим вищий рівень розвитку регіону, чим багатогранніші спонукаючі умови розвитку. Обмежений набір характерний для районів нового освоєння: спочатку виникають галузі економічно найвигідніші (переважно ресурсодобувні); паралельно розвиваються інфраструктури! і лише згодом інші галузі. У кожному регіоні галузі зазвичай представлені всіма секторами економіки: первинним (гірничодобувна, лісова промисловість, сільське господарство), вторинним (галузі обробної промисловості), третинним (сфера послуг — виробнича і соціальна інфраструктура), четвертинним (науково-інформаційна сфера). Але співвідношення між секторами і сукупність галузей завжди є різними.

З огляду на територіальну організацію господарства найбільше значення в галузевій структурі регіону мають комплексоутворювальні виробництва. Як правило, це галузі спеціалізації, тобто ті види виробництва і послуг, обсяги яких перевищують внутрішні потреби регіону (перший за значенням рівень галузевої структури регіону). Серед них можна виокремити такі типи:

1. Галузі спеціалізації, продукція яких вивозиться за межі регіону.

2. Галузі спеціалізації, продукція яких не вивозиться за межі регіону, але притягує до себе споживача.

3. Галузі спеціалізації, які представлені технологічно складними виробництвами, що охоплюють низку послідовних, допоміжних і додаткових стадій. Наприклад, чорна і кольорова металургія, хімічна і лісопереробна промисловість, АПК тощо.

Серед галузей спеціалізації найбільше значення мають експортні галузі, продукція яких вивозиться за межі країни, або які надають послуги міжнародного значення. Наявність експортних галузей свідчить про те, що в районі ефективно використовуються регіональні факторні переваги, які дають можливість випускати продукцію і послуги, конкурентоспроможні на світовому ринку. Експортні галузі визначають ступінь інтеграції регіону у світову економіку і його обличчя у міжнародному поділі праці.

Складові економічного регіону: природа — господарство — населення

Основою економічного простору регіону є його господарство (сукупність усіх галузей виробничої і невиробничої діяльності), але воно формується у природному середовищі й існує завдяки і для населення. Природа у цій тріаді є первинною, історично вона виникла раніше і не підпорядковується законам існування суспільства. Розвиток господарства значною мірою залежить від природних умов і ресурсів. Усі найновіші технології, коли розглянути увесь ланцюжок зв'язків від кінцевої продукції до первинної сировини, також беруть свій початок у природному середовищі.

Господарська діяльність переважно негативно впливає на природу, яка у свою чергу шляхом зворотної дії погіршує функціонування господарства і життя населення. Людина як біологічний об'єкт залежить від природи, а як частина суспільства — від економічних і соціальних законів. Отже, тріада " природа — господарство — населення" є триєдиною, взаємозалежною, суперечливою, найскладнішою системою, суперечність існування якої повністю подолати неможливо. Внаслідок цього економічні регіони не можна розглядати лише як економічні об'єкти, ізольовано від їх суспільних і природних аспектів функціонування.

Кожен економічний регіон є неповторним, тому що на його території діє своя унікальна система " природа — господарство — населення". Регіон можна уявити у вигляді мережі (схеми) природних об'єктів, на яку накладається мережа (схема) розселення і мережа (схема) техногенних (господарських) об'єктів.

Економічний простір регіону — нерівномірний. В ньому виокремлюють " ядро" — територію, де сконцентровані промисловість, населення, інфраструктура регіону і до якої тяжіють всі інші промислові, транспортні, інфраструктура вузли, центри і пункти району. Як правило, ядром виступає або багатофункціональний адміністративний центр, або економічно високорозвинене місто, агломерація. Може існувати й декілька ядер регіону, між якими встановлюється відповідна ієрархія підпорядкованості, а також тісні транспортні та інші зв'язки, які об'єднують територію в спільний економічний простір. Такі регіони називають вузловими (центральними, поляризованими).

Слабо-освоєна територія регіону (це можуть бути й сільськогосподарські райони) становить його периферію, яку можна вважати резервом для подальшого розвитку. Між ядром і периферією розміщені зони з перехідним характером розвитку економіки, такзвана модель Дж. Фрідмана.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал