Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Септичний шок.






Септичний шок – це шоковий стан, який розвивається при розповсюдженні по організму людини високопатогенних мікроорганізмів та їх токсинів.

Збудники сепсису:

· кишкова паличка;

· синьогнойна паличка;

· стрептококки, стафілококки;

· гриби Саndida;

· якщо не вдається виділити мікроорганізм (навіть при багаторазових посівах крові), то ставлять сепсис невідомої етіології.

Патогенез:

1. мікроорганізми виділяють екзо- та ендотоксини, які викликають пошкодження дрібних судин та відкриттю артеріо-венозних шунтів з порушенням мікроциркуляції всіх внутрішніх органів;

2. при взаємодії мікроорганізмів та імунних клітин крові вивільняється багато біологічно активних речовин (гістамін, серотонін та інш.), які у великих кількостях сприяють порушенню мікроциркуляції;

3. крім пошкодження судин, токсини викликають пошкодження самих внутрішніх органів людини.

Фази септичного шоку:

І фаза – гіпердинамічна (↑ ЧСС, збільшується серцевий викид, ↑ температура тіла, лейкоцитоз.

ІІ фаза – гіподинамічна (виникає, коли організм вже не може боротися з інфекцією - ↓ ЧСС, зменшується серцевий викид, ↓ температура тіла, лейкопенія. Перехід сепсису у цю фазу означає, що організм людини вже не може боротися з інфекцією, тому це дуже погана ознака (в умовах наших ЦРЛ летальність практично 100%).

Клініка:

1. завжди є вхідні ворота інфекції, тобто місце, через яке збудник потрапив до людини (це може бути навіть невеликий гнойнічок);

2. будуть прояви інфекційного захворювання:

· висока температура тіла та лейкоцитоз у І фазу;

· знижена температура тіла та лейкопенія у ІІ фазу.

3. клінічні прояви шоку (див.вище);

4. будуть ознаки поліорганної недостатності, тобто ознаки ураження внутрішніх органів (дихальна недостатність, печінкова, ниркова та інш.).

 

Лікування:

1. санація вогнища інфекції, якщо є така можливість (зазвичай проводиться хірургом);

2. інфузійна терапія до 100мл/кг/доб, включає використання сольових розчинів, коллоїдів, плазми, лейкоцитарної маси;

3. антибіотики – спочатку використовують антибіотики широкого спектру дії, коли приходить аналіз (посів крові) проводять корекцію антибіотикотерапії (деякі додають, деякі відміняють). Зазвичай спочатку призначають 2-3 антибіотика різних груп, широкого спектру дії, у середніх або максимальних дозах. Якщо через 3 доби використання такої схеми нема ефекту від лікування, треба міняти антибіотики. Приклади сильних сучасних антибіотиків:

· цефалоспорини ІІ-го покоління (зінацеф), ІІІ-го (цефтриаксон, цефотаксим, цефоперазон), ІV-го (цефепім, максипім);

· карбопенеми (тієнам);

· аміноглікозиди ІІІ-го покоління (амікацин);

· фторхінолони (ципрофлоксацин, абактал, левофлоксацин або таванік);

· комбіновані препарати (амоксіклав, аугментін).

4. симптоматична терапія (лікування тих органів, які уражуються);

5. іммунотерапія – організм людини при септичному стані дуже виснажується, тому використовують іммуностимулюючі препарати (іммуноглобуліни, інтерлейкіни, сироватки та інш.);

6. екстракорпоральна детоксикація (плазмаферез, гемосорбція, лімфосорбція).


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал