Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Лекція №1. Вступ. Основні поняття та терміни






Вступ. Основні поняття та терміни

Екологічна оптимізація – забезпечення екологічно оптимального використання природних ресурсів і умов навколишнього середовища зі збереженням у ньому динамічної екологічної рівноваги та належної якості, які підтримуються на основі процесів самовідтворювання, самовідновлювання й саморегуляції.

Особливістю є багатоаспектність, багатоплановість, синхронність, комплексність, тобто одночасне вирішення кількох основних завдань, пов’язаних з великою кількістю змінних чинників, ресурсів, впливів під час господарської діяльності людини, а також їхніх наслідків.

 

Оптимізація навколишнього середовища – процес вибору та реалізації найоптимальнішого варіанта з можливих способів раціонального й ефективного використання природних умов і ресурсів (кліматичних, ґрунтових, біотичних, ландшафтних, соціально-економічних тощо), за якого задані йому соціально-економічні функції були б забезпечені найповніше.

Основними завданнями є раціональне використання та охорона ресурсів гідросфери, атмосфери і літосфери; збереження біотичного і ландшафтного різноманіття; впровадження маловідходних технологій і розроблення технічних засобів їх забезпечення та запобігання фізичному і хімічному забрудненню довкілля.

 

Природоємність – умовна назва показника, що характеризує міру ефективності використання ресурсів для виробництва одиниці певного блага (виробу, роботи, послуги). Кількісно може бути визначена обсягом природних ресурсів у розрахунку на одиницю кінцевого економічного результату. Схематично можна обчислити за формулою: П = Ʃ Рі / Е, де Рі – обсяг і -го природного ресурсу, використаного для одержання певного економічного результату, Е – величина певного економічного результату.

 

Природокористування – використання природних ресурсів у процесі суспільного виробництва та споживання для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства. Раціональне природокористування – система діяльності, спрямована на забезпечення економної експлуатації природних ресурсів. Передбачає дотримання екологічних норм і стандартів у процесі господарювання, а також формування екологічно сприятливих споживчих потреб; не призводить до негативних змін природно-ресурсного потенціалу, забезпечує відтворення природних ресурсів у просторі і часі.

 

Ресурсовідновлення - приведення кількісних і якісних характеристик природних об’єктів та явищ до попереднього стану, порушеного внаслідок їх часткового або повного виснаження. Здійснюють на основі повного або часткового самовідновлення ресурсів у ході природних процесів чи за допомогою комплексу цілеспрямованих заходів. На відміну від ресурсовідтворення, відновлення узагальнює не нові процеси створення природних ресурсів, а повернення колишніх їх характеристик. Це стосується лише відновлюваних природних об'єктів та явищ.

 

Ресурсоємність – умовна узагальнююча назва питомого показника, що характеризує міру ефективності використання різних видів ресурсів. Кількісно можна визначити величиною витрат ресурсів у розрахунку на одиницю кінцевого економічного результату.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал